Трублаїні Микола (1907–1941) – журналіст, письменник, педагог, невтомний мандрівник та романтик. З 1915 р. навчався в Немирівській гімназії, однак навчання не завершив – у 5-му класі втік на фронт, бажаючи допомогти червоноармійцям. До фронту Микола не доїхав – упав з вагона поїзда і покалічів ноги. Після одужання повернувся до рідного села, організував хату-читальню, керував місцевою самодіяльністю, у 16 ​​років завідував сільбудом. Працював у редакції газети “Червоний край”.

У 1925 р. поїхав вчитися на Всеукраїнські курси журналістики до Харкова. Згодом став кореспондентом газети “Вісті”. У цей період почалися життєві мандрівки: поїздка до Владивостока кореспондентом від Української республіканської газети «Вісті», участь у двох рейсах на криголах «Літке», тропічний рейс із Севастополя до Владивостока та арктичний із Владивостока до острова Врангеля, подорож на пароплавах «Сєдов» та «Сибіряков» до Землі. Франца-Йосифа. 

Подорожі надихнули М. Трублаїни на творчість – почали писати книжки для дітей (“До Арктики через тропіки”, “Курсом норд-ост”, “Літке” – переможець криги”, “Вовки женуться за оленями”, “Лахтак”, “Мандрівники”, “Шхуна “Колумб”). Відомі також такі твори та збірки: “Вовки женуться за оленями”, збірка “Оповідання боцмана”, збірка “Берег невідомого острова”, збірка “Хатина на кризі”, збірка “З півночі мчав ураган”, зб. “Лахтак”, “Мандрівники”, “Орлині гнізда”, “Глибинний шлях”, “Твори у 4-х томах”, “Мандри Закомарика”, “Оповідання про далеку Північ”, “Про дівчинку Наталочку та сріблясту рибку”, “Волохан”, “Крила рожевої чайки”, “Пустуни на пароплаві”.