Грушевський Михайло Сергійович (1866–1934) – історик, літературознавець, соціолог, публіцист, письменник, організатор науки, політичний, громадський та державний діяч. Автор 2000 тисяч праць в галузі української й світової історії, історіографії, літератури, соціології, етнографії, археології, спеціальних історичних дисциплін, що збагатили європейську і національну науку. Він вперше науково обґрунтував право українців на самостійну державу, показав етнічну відмінність українського народу від російського (“Історія України-Русі”).

Сьогодні його називають Людиною великого масштабу, Великим Українцем, творцем Української державності, символом всеукраїнського національного єднання. У 1917 р. після ліквідації російського самодержавства та приходу до влади в Росії більшовиків М. Грушевський як патріот, історик,  письменник, літературознавець, соціолог і громадського-політичний діяч сприяв розбудові Української держави та культурному розвитку українського народу. Після поразки Української революції 1917–1921 рр. він був одним з небагатьох визначних революційних діячів націонал-демократичного табору, які повірили обіцянкам більшовиків створити радянську федерацію суверенних республік, і повернувся з еміграції в Україну. Його авторитет радянська влада планувала використати на свою користь. Ідеологи комуністичної партії здійснювали партійну інтерпретацію життя і творчості М. Грушевського. Але з початком встановлення тоталітарного режиму в СРСР потреба у цьому відпала. Учений-політик був офіційно звинувачений у дворушництві, сумніву була піддана його наукова порядність. М. Грушевського заарештували як керівника вигаданого “Українського націоналістичного центру”, а 24 листопада 1934 р. він помер за нез’ясованих обставин. З того часу в СРСР його ім’я як вченого і політика було не прийнято згадувати, а його праці – заборонено. Тільки за кордоном у середовищі української діаспори не припинялося вивчення наукової спадщини, громадсько-політичної та державницької діяльності М. Грушевського. Після відновленням незалежності України дослідження цих вчених стали основною базою для підготовки багатьох видань, зокрема, й довідково-бібліографічних, присвячених М. Грушевському.