Зав’язка

Зав’язка – елемент сюжету, від якого починається розвиток дії. Зав’язуються конфліктні стосунки, взаємини, які мусять протягом твору вирішитись  (“розв’язатись”). 

Зав’язка – елемент сюжету твору, вихідний момент у розвитку дії. Іноді їй передує експозиція, проте, якщо вона відсутня або дуже стисла, то зав’язка набуває особливої гостроти. Характер зав’язки залежить і від творчої манери автора, і від стильових особливостей твору, і від пошуків нових форм викладу. Кожна окрема композиційна частина твору (розділ, дія тощо) має свою зав’язку, проте вона підпорядкована основній. Наприклад, в оповіданні А. Тесленка “Школяр” зав’язка починається з опису зовнішності Миколки, який насичений пестливими суфіксами (“… школярик гарнесенький був: сумирненький, соромливенький, млявенький… чорнобривенький, білолиценький, носок невеличкий, щічки круглесенькі, ще й чубок кучерями”) та вжито займенник “воно” (“Воно й училось нівроку…”) для увиразнення подальшого перебігу подій, болісного фіналу твору. Іноді автор зумисне ламає усталену форму твору, переносячи зав’язку в іншу частину сюжетної лінії, як, наприклад, оповідання “Підпал” Б. Грінченка розпочинається з моменту найвищого напруження дії – кульмінації, а вже потім читач дізнається про події, що передували пожежі та що було після неї.