Сухомлинський Василь (1918–1970) – український педагог, публіцист, письменник. Заслужений учитель УРСР. Кандидат педагогічних наук (1955 р.). Член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР (1957 р.); член-кореспондент Академії педагогічних наук СРСР (1968 р.). З 1935 р. починається педагогічний шлях В. Сухомлинського. У 17 років він став вчителем заочної школи недалеко від рідного села. У 1941 році під час Другої світової війни добровольцем йде на фронт (важко поранений, звільнений від військової служби). У червні 1942 року його призначили директором сільської середньої школи, де він працював до березня 1944 року. У 1948 році В. Сухомлинський стає директором Павлиської середньої школи і працює на цій посаді до кінця життя. У 1955 р. захистив кандидатську дисертацію на тему “Директор школи – керівник навчально-виховного процесу”. З 1957 р. – член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР. 1958 р. – заслужений вчитель УРСР. 1968 р. – нагороджений званням Героя Соціалістичної Праці. Цього ж року обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР.

В. Сухомлинський написав 48 монографій, понад 600 статей, 1500 оповідань і казок для дітей:  ставив і розв’язував проблему формування в молоді національного й естетичного світобачення. Книга “Серце віддаю дітям” мала привселюдне визнання,  підтверджене трудами і щоденними діяннями великого вчителя. Він писав: “Що було найголовнішим у моєму житті? Не роздумуючи, відповідаю: Любов до дітей”.