Григорій Бойко (Григорій Пилипович Бойко) – (нар. 5 вересня 1923 року в селі Оленівці на Донеччині – помер 25 вересня 1978 року, Київ). 1941 року закінчив Оленівську рудникову школу, пішов на фронт, удостоєний бойових урядових нагород.  У 1949 році закінчив українське відділення літературного факультету Донецького педагогічного інституту, працював в обласній газеті “Радянська Донеччина” та літературним консультантом Донецької філії Спілки письменників України. у 1950 році вийшла перша збірка віршів “Моя Донеччина”. Писав переважно для дітей: “Будем шахтарями”, “Ми з Донбасу”, “Смішинки”, “Билиці дяді Гриця”, “Ніс у сметані”, “Про великі вуха”, “Акула і свистун”, “Як Андрійко став умійком”.