Прийоми характеротворення

Термін з словника-довідника

Section 1

Прийоми характеротворення.

Основні прийоми характеротворення образу персонажу:
– зовнішні риси (портрет) – обличчя, фігура, костюм; портретна характеристика часто виражає авторське ставлення до персонажа;
– характер персонажа – розкривається у вчинках, у ставленні до інших людей, в описі почуттів героя, в його мові;
– художня деталь – опис предметів і явищ навколишнього світу персонажа (деталі, в яких відбивається широке узагальнення, можуть виступати як деталі-символи).
До додаткових прийомів належать такі:
– психологічний аналіз – докладне, у деталях відтворення почуттів, думок, спонукань – внутрішнього життя героя;
– наявність або відсутність прототипу.
– пряма авторська характеристика – може бути безпосередньою або опосередкованою (наприклад, іронічною);
– характеристика героя іншими дійовими особами;
– зіставлення героя з іншими дійовими особами і протиставлення їм;
– зображення умов, у яких живе і діє персонаж (інтер’єр);
– зображення природи – допомагає краще зрозуміти думки і почуття персонажа;
– зображення соціального середовища, суспільства, у якому живе і діє персонаж.
Сутність літературного характеру полягає в тому, що шляхом цієї “реконструкції” образ-персонаж твору максимально “наближається” до реального життя. Це відбувається за рахунок сприйняття його реальної особистості, яка відрізняється певними психологічними характеристиками, певними рисами характеру. Виокремлення цих рис здійснюється на основі психологічного аналізу інформації, яку подано автором про персонажа.
У структурі характеру умовно виділяють дві групи рис. Першу групу складають риси, які входять до підструктури спрямованості особистості. Це сталі потреби, інтереси, нахили, цілі, ідеали, а також система ставлень особистості, які виступають підставою для класифікації основних рис характеру та прийомів характеротворення, а саме: 
– ставлення до інших людей, яке виявляється через такі риси характеру як “товариськість – замкненість”, “правдивість – облудність”, “тактовність – брутальність”;
– ставлення до справи, що виявляється через риси характеру як “відповідальність – несумлінність”, “працьовитість – лінощі”;
– ставлення до себе, яке виявляється завдяки рисам характеру як “скромність – самозакоханість”, “гордість – смиренність”, “самокритичність – самовпевненість”;
– ставлення до власності, яке виявляється через такі риси як “щедрість – жадібність”, “акуратність – неохайність”, “ощадливість – марнотратність”.
До другої групи відносять інтелектуальні, вольові та емоційні риси характеру: кмітливість, рішучість, ніжність та ін.

Джерело:

Накашидзе І. С. Засоби характеротворення у художньому творі: теоретичний аспект. Академічна культура дослідника в освітньому просторі : європейський та національний досвід : збірник матеріалів ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції, м. Суми, 14–15 травня 2020 року / за ред. О.М.Семеног. Суми : Видавництво СумДПУ імені А. Макаренка, 2020. С. 98–103. 

Прийоми характеротворення

Прийоми характеротворення