Дражнилка / прозивалка
Термін з словника-довідника
Дражнилка, або прозивалка – короткий глузливий вірш, що висміює ту чи іншу якість людини, а іноді просто прив’язаний до імені. Дражнилки перейшли до дітей із дорослого середовища і виросли із прізвиськ та кличок, до яких пізніше додавалися римовані рядки, які трансформувалися у дражнилки. Сучасні дражнилки можуть не тільки пов’язуватися з ім’ям, але й висміювати які-небудь негативні риси характеру: боягузтво, лінь, жадібність тощо. Дражнилки відображають не тільки дитячий побут або ставлення до навколишнього світу, але й стосунки між дітьми. Дражнилки – сатиричний жанр. Ефект дражнилки розраховано на багатократне докучливе повторення одних і тих же римованих рядків. Наприклад:
Юрко-бурко
Розлив молоко,
Його мати ложкою,
А він дриґа ножкою.
Словник-довідник літературознавчих термінів / упор. : О.В. Бобир, В.Й. Буденний, О.Б. Мамчич, Н.П. Нікітіна; за ред. О.В. Бобиря. Чернігів : ФОП Лозовий В.М., 2016. 132 с.
Дражнилка / прозивалка
Дражнилки – ритмізовані словесні формули, якими діти виражають негативне ставлення до іншої дитини, пробуючи викликати в неї певну реакцію. Вони коротші, ніж прозивалки і не називають імені висміюваного, мають більш узагальнений характер: “Сірка-мірка, сірчин брат, роздер штани аж до п’ят”. Часто звернені до того, хто розплакався в час суперечки чи від образи: “Рьова, корова, дай молока”.
Лановик М., Лановик З. Українська усна народна творчість : підручник. 3-тє вид., стер. Київ : Знання-Прес, 2005. С. 585.
Прозивалки – невеликі римовані твори, що є дитячою реакцією в момент сварки чи суперечки на якусь образу чи дію. Вони можуть супроводжуватись різними жестами, гримасами, або й діями, і є проявом безпосередності дитячого самовираження, її ставлення до іншої людини: гніву, незадоволення, ворожості, розпачу та ін. Прозивалки є двох видів. У першому дошкуляється неприятелю, приписуючи йому різні безглузді дії та вчинки:
Коля колючий
Котика замучив,
Волочив, волочив,
У борщі намочив.
А з борщу у кашу,
Полюбив Наташу.
Другий вид прозивалок – це твори-звертання, в яких пропонується виконати недоладну дію:
Антоне, Антоне,
Собака втоне,
Тягни за вушка:
Буде добра юшка.
Лановик М., Лановик З. Українська усна народна творчість : підручник. 3-тє вид., стер. Київ : Знання-Прес, 2005. С. 585.