Суспільно-побутові пісні

Суспільно-побутові (соціально-побутові) пісні відображають думки, почуття, настрої народу, викликані явищами, подіями чи обставинами суспільного життя. Ці пісні дають широку, правдиву картину історичного буття народу. У них особливо виразно виявляються його волелюбність, ненависть до насильства й експлуатації, мрії про справедливий суспільний лад. Жанрово-тематичне розмаїття: козацькі, чумацькі, кріпацькі, солдатські, бурлацькі, заробітчанські.
Козацькі пісні виникли у XV–XVI ст. з появою козацтва і увібрали в себе інформацію про історичні реалії доби. Найпоширеніші теми козацьких пісень: прощання козака з рідними та його від’їзд із дому, мотив ностальгії за рідною домівкою; мотив небезпеки, що постійно загрожує козакові; тема смерті. У козацьких піснях використовуються традиційні для українського фольклору символи: калина – символ України; явір – молодий хлопець, козак, лицар; могила – своєрідний обеліск козацької слави. Козацькі пісні: “Гомін, гомін по діброві”, “Ой на горі та женці жнуть”, “Стоїть явір над водою”, “Їхав козак містом” та ін. 
Чумацькі пісні за тематикою й поетикою близькі до козацьких. Чумакування як суспільне явище виникло приблизно в той самий час, що й козацтво. Уже з XV ст. в Україні відомий торгівельний промисел чумаків, які волами їздили до берегів Чорного й Азовського морів. Чумацькі пісні: “Ой у степу криниченька”,  “Буркун-зілля”, “Їхав чумак із Криму додому”, “У Києві на ринку” та ін.
Солдатські та рекрутські пісні. Специфіка рекрутських пісень полягає в зображенні подій, породжених явищем рекрутизації (після зруйнування Запорізької Січі та знищення всіх залишків автономії Гетьманщини імперія запровадила на українських землях загальну військову службу для чоловіків різних верств населення, що стала рекрутською повинністю (уведена наказом Петра 1699 р.); на Західній Україні – вербування українців до австро-угорської армії). Солдатські та рекрутські пісні: “На тій горі, на тій горі”, “Ой понад морем, понад Дунаєм”, “Била мене мати березовим прутом”, “А в неділю рано, рано-ранесенько” та ін.
Кріпацьким пісням характерно вираження негативного ставлення селян до тяжкої долі, умов підневільного життя; відсутність романтичних рис (гіперболізації, ідеалізації ліричних героїв, обширних пейзажів, персоніфікації сил природи, фантастичних картин та ін.); народна уява і фантазія поступається місцем змалюванню нелегкої праці, умов селянського побуту, епізодів знущання поміщиків з кріпаків, приниження людської гідності. Кріпацькі пісні: “Бодай пану в дворі страшно”, “В неділеньку рано”, “Із-за гори вітер віє”, “Ой летіла зозуленька, летячи кувала” та ін.
Бурлацькі пісні сповнені тугою за рідним краєм, родиною; у них передано важку працю бурлаки й зневажливе ставлення хазяїна до нього. До бурлацьких пісень тематично близькі наймитські й заробітчанські. У них теж ідеться про долю наймита, якого хазяї зневажають, гонять після тяжкої роботи в полі ще й носити воду, пасти худобу, а буває й віддають наймита в солдати замість свого сина.
У суспільно-побутових (соціально-побутових) піснях особливо виразно виявляються волелюбність українського народу, ненависть до насильства й експлуатації, мрії про справедливий суспільний лад.