Фейлетон

Фейлетон – невеликий за обсягом жанр художньо-публіцистичної літератури злободенного характеру. У 1800 р. при французькій газеті “Journal des Debats” з’явився листок-додаток, спочатку заповнюваний театральною хронікою, що став прообразом фейлетону. Згодом його було замінено особливим “підвалом”, який мав конкретно визначене місце на полосі. Лише пізніше фейлетон віднайшовся у своїй іманентній властивості, коли певна гостро актуальна подія набувала гумористичної чи сатиричної інтерпретації. Межуючи із художньою літературою, фейлетон використовув багатство її художніх засобів (гіпербола, гротеск, каламбур тощо) і мав власні різновиди: документальний (зображення конкретних осіб і фактів) та проблемний (порушення важливих громадських питань). Одним із засновників українського фейлетону вважається В. Самійленко. Цей жанр набув великого поширення в періодичній пресі, розкрив внутрішні можливості у творчості Костя Котка, Остапа Вишні, С. Олійника та ін.