Ана́пе́ст
Термін з словника-довідника
Літературознавчий словник-довідник / за ред. Р.Т. Громʼяка, Ю.І. Коваліва, В.І. Теремка. Київ : ВЦ “Академія”, 2007. 752 с. URL: http://shron1.chtyvo.org.ua/Hromiak_Roman/Literaturoznavchyi_slovnyk-dovidnyk.pdf
Ана́пе́ст
Анапест у силабо-тонічному віршуванні – трискладова стопа з наголосом на останньому складі (UU–). У вірші, написаному анапестом, наголошуються 3-ій, 6-ий, 9-ий, 12-й склади, наприклад:
Білі гуси летять над лугами, UU–/UU–/UU–/U
В синім небі біліють снігами, UU–/UU–/UU–/U
В синім небі хмарками зникають, UU–/UU–/UU–/U
Довго-довго їх очі шукають. UU–/UU–/UU–/U (О. Олесь)
Словник-довідник літературознавчих термінів / упор. : О.В. Бобир, В.Й. Буденний, О.Б. Мамчич, Н.П. Нікітіна ; за ред. О.В. Бобиря. Чернігів : ФОП Лозовий В.М., 2016. 132 с.
Наголошеними в анапесті є 3-й, 6-й, 9-й, 12-й тощо склади. Найпоширенішим є 3-стопний анапест, дуже рідко використовується – 5-стопний. В українській поезії з’явився дещо пізніше порівняно з іншими 3-складовими стопами – у середині ХІХ ст. Уперше його використав М.Костомаров у збірці «Вітка» (1840).
Савченко І.В., Блєдних Т.Ю. Основи віршування: Словник-довідник: Навчальний посібник. Київ : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2015. 110 с. URL: https://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/handle/123456789/34403/Savchenko_%20Bliednykh.pdf?sequence=1