Наголос

Наголос (акцент) – виділення в мовленнєвому потоці певної мовної одиниці: у слові – це виділення голосом певного складу, відповідно до правил; у реченні або тексті – це виділення за допомогою гучності, забарвлення, пауз тощо найбільш значущих у смисловому плані мовних одиниць (слів, словосполучень, речень). Наголос взагалі є виразником волі – точності, визначеності, твердості в мовленні; у стилістиці – засіб підкреслення відтінків думки, наміру мовця, створення відповідних ефектів. Розрізняють словесний наголос, або складовий, що об’єднує слово у фонетичну одиницю і виділяє в ньому один склад зміною сили або висоти вука.

Факультативний наголос – відступ від нормативного наголошення звуків, характерний для поетичного мовлення з огляду на збереження ритміки вірша, його мелодики, гармонійного звучання, вмотивовується його більшою легкістю, зручністю, а також причинами винятково історичними, певними фактами минулого практики мовлення (наприклад: Ой піду я лугом, долинóю, Може, я зустрінусь з родом-родинóю (Н. тв.); Загине все без вороття: Що візьме час , що люде. Погасне в серці багаття́ , І захолонуть груди (О. Олесь); Кождий нарід, хоть би дикий, любить свій родимий край, любить отцівські язúки, свою мову і звичáй (А. Могильний). 

Емфатичний (емоційний, афективний) наголос – посилення емоційного навантаження, емоційної виразності слова чи групи слів у реченні, яке досягається за допомогою наголосу (наголошенням голосного або приголосного), повтору, сповільнення мовлення чи іншими способами; емфатичний наголос робить слово емоційно насиченим, відбиває в ньому безпосереднє почуття того, хто говорить, виражає афективний стан мовця (–Ма-амо! – жалібно скрикує Гринь (В.Винниченко).

Логіко-ритмічний наголос – наголос, який служить для членування мовлення на такти і фрази.

Фразовий наголос – наголос, за допомогою якого виділяється найважливіше слово у складі синтагми, і здебільшого падає на останнє слово синтагми; у реченні може бути один і більше фразових наголосів, їх кількість залежить від кількості синтагм.

Синтагматичний (тактовий) – наголос кінцевого слова синтагми(якщо в реченні немає спеціально виділених слів), виділення у вимові більш важливого у змістовому відношенні мовного такта (синтагми); а також патетичний, риторичний.