Текст

Текст – це група речей, об’єднаних між собою темою, головною думкою та граматично.

У сучасній мовознавчій науці загальновизнаною є думка, що реальною одиницею спілкування є усне чи писемне висловлювання – текст, який стає найвищим рівнем (ярус) мовної системи. Характерними ознаками тексту є цільність змісту, зв'язність викладу, структурна організація, завершеність.

Текстом може бути одне речення, якщо воно стане окремим елементом мовної комунікації. Такими є заклики (Охороняйте рідну природу!), прислів'я (Що посієш, те й пожнеш), ​​крилаті вислови (У всякого своя доля і свій шлях широкий). Частина тексту складається з певної кількості речей, між якими є змістові і формальні зв'язки. Переважний ж текст буває значним за обсягом і складним за змістом, і тоді він може входити до більшої структурно-семантичної одиниці, ніж речення. Вони складаються з кількох простих чи складних речей різної будови, об’єднаних в одне змістове ціле. Такі одиниці називаються надфразними єдностями. 

Частини тексту (речення і надфразні єдності) пов'язуються між собою за допомогою засобів міжфразового зв'язку. Найважливішими з них є: 1) особисті займанні третьої особи та вказівні той, цей, які вказують на зміст попереднього речення; 2) синонімічні назви до вжитих у попередніх реченнях слів; 3) єдність видів та часових форм дієслів-присудків у сполучуваних реченнях; 4) необхідні слова, важливі зі значенням місця часу і.

У тексті можна виділити три логічні частини: зачин, основну частину (розгортання думки) і кінцівку (висновок).

Зачин – це початок тексту, у якому стисло додатково тема висловлювання. Основна частина – це найпоширеніша частина тексту, у якій розкривається весь зміст висловлювання. Кінцівка – своєрідний висновок з усього сказаного.

Тексти бувають усними і писемними. За типом мовлення вони виділяються на тексти-розповіді, описи і роздуми (міркування).