Пауза

Пауза – це перерва, зупинка мовця між мовними тактами, окремими словами й між складами слів. 

Оскільки не всі розділові знаки можуть співпадати з паузою, а пауза у фразі може функціонувати не лише на місці розділових знаків, а й там, де їх немає, на паузу в такий спосіб покладається два функціональних завдання: 1) власне логіко-емоційне: функціонувати в тому місці фрази, де немає розділових знаків; 2) логіко-пунктуаційне: функціонувати у фразі на місці розділових знаків (синтаксична пауза). Відповідно до змісту, почуттів і намірів висловлення (словами тексту чи власними), а також обставин місця і часу, у яких здійснюється це висловлення, паузи поділяються на такі види:

1. Синтаксичні – паузи на місці розділових знаків. Розділові знаки в друкованому тексті допомагають розкрити зміст кожної фрази при попередній роботі над текстом; служать наочним показником виразності в процесі читання і є одним з важливих наочних прийомів навчання учнів виразності читання під час роботи над текстом. Крапка, знак питання, знак оклику завжди відповідають паузам, оскільки відділяють одне від одного висловлення із закінченим змістом. Інші розділові знаки (крапка з комою, тире, двокрапка, три крапки, дужки) теж відповідають обов’язковій паузі. Що ж до коми, то вона потребує особливої уваги, бо кома співпадає з паузою, але досить часто можна спостерігати, коли за правилами пунктуації кома обов’язково потрібна, а пауза не робиться. Це є свідченням того, що між пунктуацією та інтонацією немає повної відповідності. Інтонація членує мову значно докладніше і точніше, ніж пунктуація.  

2. Логічні – зупинки, які зумовлюються лише конкретним змістом. Правильне місце логічних пауз у тексті визначається теоретичним способом членування тексту на мовні такти. Практика підтвердила два обов’язкових випадки логічних пауз: між поширеними групами підмета і присудка; перед сполучниками і(й), та, що поєднують поширені частини речень або цілі речення.

3. Психологічні – зупинки на початку, у середині або в кінці фрази, яка завжди виправдовуються психологічно і зосереджують увагу слухачів на важливих моментах змісту тексту (мовлення) і тим самим викликають певні настрої; переживання, аналогічні авторові, його героям і самому читцеві. Для вчителя-читця особливо важливим є вміння визначати місце психологічної паузи і ефективно її відтворювати. Знаючи різновиди психологічної паузи за своїм характером, можна визначити конкретний її зміст і дію: настороженості, емоційного підсилення, пригадування, замовчування, емоційного порівняння, роздумів, напруження та ін. 

4. Віршові – зупинка в кінці віршового рядка лише при переносі з нього думки одного мовного такту в наступний рядок. В інших випадках вона співпадає з іншими паузами.

5. Фізіологічні. На відміну від психологічної, фізіологічна пауза робиться лише з метою передання певних особливостей мовлення персонажів: як вони говорять у певній ситуації чи під час певного фізичного стану свого організму, але ніяк не повинна характеризувати фізичний стан самого читця.

 Для правильного вираження певної думки має значення не тільки наявність пауз, а й співвідношення їх між собою за тривалістю. Тривалість логічної, віршової (якщо вони не співпадають із синтаксичними), психологічної та фізіологічної пауз диктується винятково змістом, почуттям, намірами й обставинами, які їх зумовлюють. Синтаксична пауза має певні підстави для визначення її тривалості: коротка (/ – “раз і”), довга (// – “раз і, два і”) і тривала (/// – “раз і, два і, три і”). Паузи між мовними тактами в межах речень короткі, в кінці речень – довгі, а тривалі – лише в кінці абзацу.