Інтонація
Термін з словника-довідника
Інтонація – ритміко-мелодичний лад мови, що відбиває інтенціональну та емоційно-вольову сторони мови в послідовних змінах тону, сили й часу звучання, а також тембру голосу. У цьому визначенні яскраво відображені загальна формальна і логічна особливості інтонації.
Інтонація сама собою не існує, а взаємодіє з логіко-емоційним змістом і лексико-граматичною будовою мовлення, на основі яких вона функціонує. Отже, розглядати її слід у нерозривній єдності з певним висловленням, певною системою зв’язних одиниць відповідно до логіко-емоційного змісту комунікації.
Якщо інтонацію мовлення сприймати на слух, то зв’язуючу роль формальної організації з логіко-емоційною виконує передусім ритмічний лад мовлення, який є ніби індикатором звукової організації мовлення, вираженої завдяки звучанню наголошених і ненаголошених складів, та модифікації фізичних показників (тональних, динамічних і темпоральних).
Олійник Г. А. Виразне читання. Основи теорії. Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2001. 224 с.
Інтонація
Інтонація – засіб смислового виділення слів і словосполучень у реченні, а також його емоційно-експресивного оформлення. До структури явища інтонації входять такі елементи:
1) мелодика (підвищення і пониження тону);
2) інтенсивність (силовий чи динамічний компонент);
3) темп чи тривалість;
4) пауза;
5) особливий тембр як засіб вираження емоцій.
У роботі над інтонацією в початковій школі умовно розмежовують емоційну і смислову (логічну, граматичну) інтонації. Важливим засобом розвитку інтонаційних умінь є мовленнєва ситуація, яка забезпечує виникнення живих, природних інтонацій. Розпочинати роботу над формуванням інтонаційних умінь слід із діалогічного мовлення, переходячи поступово до вдосконалення монологічних зв’язних висловлювань.
Методика навчання освітньої галузі “Мови і літератури”: термінологічний словник-довідник вчителя початкової школи / ук.: Г.П. Волошина, Л. М. Роєнко. Умань Україна : Видавець “Сочінський М. М.”, 2016. 288 с.
Інтонація
Система спеціальних завдань, яка охоплює основні компоненти інтонаційної виразності мовлення, має бути спрямована на досягнення:
1) логічної виразності, що переконливо передає зміст тексту;
2) образної виразності, що відтворює образність мови;
3) емоційної виразності, що передає певні почуття, ставлення до зображеного;
4) стильової виразності, яка відображає особливості читання творів різних жанрів.
У початкових класах правильне інтонування тексту випливає з поглибленого аналізу прочитаного, виховання в учнів естетичних почуттів, розуміння емоційного стану дійових осіб, врахування жанру твору. У підручниках з читання, починаючи з 2-го класу, майже до кожного твору серед завдань є “Прочитай виразно...”. Воно містить орієнтири, що підказують дітям, як підготуватися до виразного читання певного твору.
Типові методичні прийоми інтонування учнями текстів: на основі наслідування, урахування особливостей жанру твору, аналізу тексту, його структури, орієнтації на слухача, усвідомлення мовцем задачі читання тощо.
Савченко О. Я. Методика читання у початкових класах. Київ : Освіта, 2007. 334 с.