Виховання

Виховання – вплив суспільства на особистість, яка розвивається; спеціально організований і науково інструментований процес створення умов для розвитку особистості. 
Виховання в широкому розумінні – соціалізація, тобто процес формування інтелекту, фізичних і духовних сил молодого покоління; як педагогічна категорія – цілеспрямована діяльність, покликана сформувати систему якостей особистості, поглядів і переконань відповідно до виховних суспільних ідеалів. Педагогіка як наука про виховання здійснює повне й систематичне дослідження чинників впливу на особистість, принципів, змісту, мети, засобів і методів, шляхів організації цього процесу. Як конкретно-історичне явище виховання відображає розвиток суспільства, зокрема етносоціальні та етнопсихологічні особливості умов життя.
Виховна спадщина України є надбанням її народу на різних етапах існування Української держави і представлена діяльністю братських шкіл, Києво-Могилянської та інших колегій (згодом – академій), визначними іменами мислителів, політичних діячів, учених, педагогів-практиків: Я. Мудрого, П. Могили, Г. Сковороди, С. Русової, Б. Грінченка, В. Сухомлинського. 
На сучасному етапі в Україні провідним залишається раціоналістичний (сцієнтистський) підхід, коли наукові знання та методи пізнання є найвищою культурною, духовною цінністю, найважливішою і самодостатньою умовою орієнтації дитини в навколишньому середовищі. Нині поширюється тенденція долучення до виховного процесу релігійно-духовних, християнських цінностей як єдино правильних і автентичних. 
Важливою теоретичною й практичною проблемою виховання є залучення дитини до тих ідеалів, цінностей, які мають універсальне значення, об’єктивний характер, позитивну спрямованість: цінність життя (свобода, відповідальність тощо), доброчинність (справедливість, сміливість, правдивість, щирість, любов до ближнього, вірність, відданість, працелюбність тощо), часткові етичні цінності (здатність дарувати іншим свої духовні надбання тощо). Виховання на основі цінностей має гуманістичний характер і пов’язане насамперед з переосмисленням науковцями й педагогами всього виховного процесу, з виявленням у ньому тих аспектів, які досі не враховувалися, зокрема з винятковою увагою до внутрішнього світу особистості.