Логічний наголос

Термін з словника-довідника

Section 1

Логічний (смисловий) наголос – особливе виділення важливого для змісту слова чи словосполучення підсиленням голосу або підвищенням тону, при цьому досить виразно виділяється все слово, лексичне значення якого потрібно активізувати з комунікативно-стилістичного погляду. 
Існують закони логічного наголошування: 
– правило про нове поняття, коли наголос падає на слово, що називає предмет, явище, особу, які вперше зустрічаються в тексті
– правило протиставлення, коли наголошуються слова, що протиставляються, при цьому перше вимовляється з підвищенням тону, друге – із зниженням: Пан скаче, а хлоп плаче
– правило порівняння, наголос падає на той предмет, з яким порівнюється те, про що йдеться: І ти, Гуцульщино, смереко сиволиста, Своїм човном пливеш в мої світи…[…] Гуцульщино! Твій вік, як чорний сонях, Цвіте печально в днях твоїх німих… (М. Вінграновський); правило переліку – виділяються всі слова, що перелічуються. 

Джерело:

Основні лінгвостилістичні поняття і категорії (словник-довідник філолога) / укл. І.І. Коломієць. Умань ВПЦ “Візаві”, 2015. 202 с.

Логічний наголос

Логічний наголос

Логічним називається такий наголос, яким виділяються основні слова, за допомогою яких виражається зміст всієї фрази. Логічні наголоси за допомогою визначеного складу мовних тактів і через кожний зокрема висувають на перший план у фразі потрібні слова, найважливіші у смисловому і чуттєвому відношеннях. У реченні, яке характеризує одне багатослівне поняття – один мовний такт, тільки одне таке слово: Весняний сонячний ранок (В. Кава).
Якщо такі слова змінювати, тобто переносити логічний наголос з одного слова на інше, то змінюватиметься і зміст мовних тактів, а через них і зміст усієї фрази.
За функціональними особливостями розрізняють тактовий наголос, який діє в межах тільки одного мовного такту і виділяє в ньому лише одне слово, що підпорядковує собі всі інші і є виразником змісту всього речення (на письмі позначається однією горизонтальною рискою знизу) і головний логічний наголос, який діє у межах усієї фрази, усіх мовних тактів і в єдності зі спадною мелодикою виділяє одне слово серед уже виділених і ним завершує зміст певної фрази. У реченні будь-якого типу діє тільки один головний наголос. На письмі позначається двома горизонтальними рисками знизу.
Учні опановують поняття логічного наголосу практично і лише у вигляді головного логічного наголосу.
Неабияку роль відіграє емоційна функція наголошених слів. Вона спонукає читця до обов’язкового усвідомлення конкретного почуття в кожному реченні через відносно закінчену думку, і так у цілому творі. Адже логічно виділені слова – носії не тільки логічного, а й емоційного змісту тексту, оскільки зміст і почуття невіддільні. Логічно виділені слова відображають і схвильованість розповіді автора, і ті його почуття, яких він при цьому зазнає, переживає як художник, і наділені ним переживання та почуття героїв і, отже, в такій єдності переживання і почуття читця як результат його уявлень і прагнень – як результат докладного аналізу емоційного заряду тексту в єдності з логічним.

Джерело:

Олійник Г.А. Виразне читання. Основи теорії. Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2001. 224 с.