Логічний наголос

Логічним називається такий наголос, яким виділяються основні слова, за допомогою яких виражається зміст всієї фрази. Логічні наголоси за допомогою визначеного складу мовних тактів і через кожний зокрема висувають на перший план у фразі потрібні слова, найважливіші у смисловому і чуттєвому відношеннях. У реченні, яке характеризує одне багатослівне поняття – один мовний такт, тільки одне таке слово: Весняний сонячний ранок (В. Кава).
Якщо такі слова змінювати, тобто переносити логічний наголос з одного слова на інше, то змінюватиметься і зміст мовних тактів, а через них і зміст усієї фрази.
За функціональними особливостями розрізняють тактовий наголос, який діє в межах тільки одного мовного такту і виділяє в ньому лише одне слово, що підпорядковує собі всі інші і є виразником змісту всього речення (на письмі позначається однією горизонтальною рискою знизу) і головний логічний наголос, який діє у межах усієї фрази, усіх мовних тактів і в єдності зі спадною мелодикою виділяє одне слово серед уже виділених і ним завершує зміст певної фрази. У реченні будь-якого типу діє тільки один головний наголос. На письмі позначається двома горизонтальними рисками знизу.
Учні опановують поняття логічного наголосу практично і лише у вигляді головного логічного наголосу.
Неабияку роль відіграє емоційна функція наголошених слів. Вона спонукає читця до обов’язкового усвідомлення конкретного почуття в кожному реченні через відносно закінчену думку, і так у цілому творі. Адже логічно виділені слова – носії не тільки логічного, а й емоційного змісту тексту, оскільки зміст і почуття невіддільні. Логічно виділені слова відображають і схвильованість розповіді автора, і ті його почуття, яких він при цьому зазнає, переживає як художник, і наділені ним переживання та почуття героїв і, отже, в такій єдності переживання і почуття читця як результат його уявлень і прагнень – як результат докладного аналізу емоційного заряду тексту в єдності з логічним.