Мовний такт

Мовним тактом називається слово чи група слів, що вимовляються від паузи до паузи і становлять окреме однослівне чи багатослівне поняття загального змісту речення. 

У мові художніх творів, як і в побутовій, мовні такти можуть складатися не лише з групи слів (двох, трьох і більше), а й з одного окремо взятого слова, навіть однієї літери. Наприклад:       

Я/– перша квіточка весни, //

Я/ – пролісковий цвіт. //

Я/–пережив зимові сни /

І знов родивсь на світ. ///

                                          (М. Познанська)

Окремі слова-такти і навіть літери-такти у фразі несуть смислове навантаження. Мовний такт “я”, тричі повторюваний, уособлює весняну квітку пролісок, яку читач пізнає через розгорнуту авторську характеристику. Для кращого сприйняття змісту речення і цілого твору кожен мовний такт, який би він складний не був, відділяється від іншого зупинкою (паузою).

Що ж до вимови мовного такту, то в межах його цілісності треба володіти тоном, висотою, силою голосу і особливо правильно і чітко вимовляти закінчення слів і початковий склад наступних, щоб не вишло беззмістовного набору слів, типу: завмеродутіхи (завмер од утіхи авсежутугу (а все ж у тугу).

Розуміння суті мовного такту допомагає читцеві не лише правильно розкривати і передавати зміст тексту, а й усувати поширену серед учнів, а нерідко й учителів, таку ваду читання й мовлення, як квапливість. Крім цього, звичка дотримуватися зупинок між мовними тактами тренує витримку і створює сприятливі умови для вдумливого читання, а в складних поширених реченнях і великих періодах зупинка сприяє техніці виголошення тексту. На місцях зупинок читець має можливість відновити запас повітря в легенях, зробити вдих.