Орфоепічні норми

Орфоепічні норми – правила вимови голосних і приголосних звуків у різних позиціях, сполучень звуків у словах, словосполученнях і реченнях, правила вимови окремих граматичних форм, особливості вимови іншомовних слів, норми наголошування та інтонування.
Володіння орфоепічними нормами сприяє швидкому порозумінню людей, які спілкуються усно, без зайвих витрат часу і сил. Увага співрозмовників зосереджується на змісті розмови, а не відвертається незвичним ненормативним звучанням. Крім того, дотримання орфоепічних норм має важливе значення для засвоєння правопису, адже в українському письмі є слова, які пишуться, як вимовляються: мама, дочка, калина, школа тощо. Є й слова, які вимовляються за одними правилами, а пишуться за іншими: [сиеджу] – сиджу, [ш:ити] – зшити, [книз′ц′і] – книжці, [рож:уватие] – розжувати. Пишучи такі слова за орфоепічними правилами, а вимовляючи за вимогами орфоепії, людина вдосконалює свою мовну грамотність. Дотримання орфоепічних норм є виявом культури мовлення, свідченням високого рівня розвитку особистості.