Пареміографія

Пареміографія – це частина фольклору, яка об’єднує найкоротші жанри, що в образній формі відтворюють найістотніші явища і реалії дійсності: прислів’я, приказки (приповідки) та їх жанрові різновиди – вітання, побажання, прокльони, порівняння, прикмети, каламбури, тости. 
Це словесні мініатюри, що в процесі формування закріпились як своєрідні усталені формули, образні кліше. Побутуючи, частина з них втратила своє первісне значення, або набула нового, більш сучасного сенсу. Однак у багатьох прислів’ях і приказках міцно зафіксовані елементи давніх міфічних уявлень, риси доісторичної епохи, що засвідчує їхнє давнє походження і дає підставу відносити цей жанр до найдавніших утворень усної словесності. 
Показовий і той факт, що віддавна прислів’я і приказки виробили основні жанрові ознаки, виконували відповідні образно-мовленнєві функції і виокремлювались як певне словесне явище. Так, приклади прислів’їв і приказок зафіксовані уже в літописах, де вони називаються “притчами”. Слово “притча” мало тоді те ж значення, що сучасне “прислів’я”, бо його етимологія виводиться із значення “приткати, приточити до слова”. Тому в сучасній науці паралельно із термінами “прислів’я” і “приказка” на означення жанру вживається термін “паремія” (притча).