Притча
Термін з словника-довідника
Притча – алегоричний твір повчального характеру, насичений моральним або філософським змістом та символічними образами. Для притчі характерна відсутність розвинутого сюжетного руху.
Зарубіжна література : словник / укладач І.Д. Давидченко. Харків : ФОП Філімянов С.Ф., 2019. 72 с.
Притча про дружбу : біблійна легенда. Мала сторінка : вебсайт. URL: https://mala.storinka.org/
Притча
Притча (парабола) – оповідь із мораллю в інакомовній формі, широко використовується в Біблії, загалом релігійних текстах, у проповідях, повчаннях, ідеологічних і політичних промовах тощо. У ХХ столітті, зокрема в літературі модернізму, притча набула широкого розповсюдження в художніх творах. Коли проста побутова історія універсалізується, за нею проступає глибокий філософський сенс. Коли твір слугує свого роду ілюстрацією для філософської ідеї, ведуть мову про його притчевість: твори Ф. Кафки, Б. Брехта, А. Камю, А. Платонова, В. Барки. Притчі використовував у своїх педагогічних оповіданнях В. Сухомлинський.
Моклиця М. Вступ до літературознавства : посібник для студентів філологічних факультетів. Луцьк, 2011. 467 с.