Горацій Квінт Флакк (65–8 рр. до н. е.) – великий поет античності, один із представників золотої доби римської літератури – доби Августа. Майбутній поет пройшов усі сходинки тогочасної освіти: від початкового навчання в Римі до філософських занять в Афінах, як це було прийнято в римської знаті.

Перші вірші Горація привернули увагу Вергілія, який познайомив молодого поета з Меценатом, що став другом і покровителем Горація. 

Літературна спадщина Горація складається з двох книг сатир, однієї книги еподів (ліричних віршів), чотирьох книг од (пісень), ювілейного гімну і двох книг послань (понад 160 поезій, і всі вони дійшли до нас). Мова його творів вважалася взірцевою.

Перша книга сатир складається з десяти віршів. Темою є різні події життя, різні люди. Горацій закликає до простоти і поміркованості, висміює користолюбство, підлість та безчестя. Збірка “Еподи” (“Приспівки”) складається із 17 віршів величального й сатиричного змісту. Тематика досить різна: від пропаганди сільської праці до уславлення політики “золотої доби”. 

Центральне місце у творчості Горація посідють чотири книги од (або “Пісень”). Ще в античності ліричні пісні стали називати одами. У своїх одах Горацій, будучи філософським, інтелектуальним поетом, оспівує Рим і Августа, кохання і красу, розмірковує про поезію, життя і смерть, наслідуючи заклик епікурейства “Carpe diem!” (“Лови день!”). Оди відрізняються бездоганністю форми, цілісністю та досконалістю змісту, вражають ясністю думки, віртуозною композицією.

Основні твори: “Оди” 23–13 рр. до н.е., “Сатури” (сатири) (41–30 рр. до н.е.), “Еподи” (41–30 рр. до н.е.), “Послання” (20–10 рр. до н.е.). Перші поезії Горація мають сатиричне забарвлення: це “Сатири”, що були написані гекзаметром, та “Еподи” (вірші з “приспівом”).

Творчість Горація справила величезний вплив на розвиток світової культури. У Римі його твори вивчали в школах, укладали до них коментарі. Не зникав інтерес до творчості поета і в середні віки, й у добу Відродження.