Горький Максим (Пєшков Олексій Максимович, також Горький Олексій Максимович) (1868– 1936) – , пізніше радянський “пролетарський” прозаїк, драматург та публіцист; член РСДРП(б), деякий час дружив з В. Леніним. Основні твори: неоромантичні новели “Стара Ізергіль”, “Пісня про Сокола”, “Пісня про Буревісника”, автобіографічна трилогія (романи “Дитинство”, “В людях” та “Мої університети”), романи “Мати”, “Справа Артамонових”,  епопея “Життя Клима Самгіна”, пʼєса “На дні”, “Вороги”.