Роман

Роман залежить від різновиду, авторського стилю чи творчої манери письменника, співвідношення між ними: від переваги оповіді (розповіді), що є характерним для класичного роману, до переваги опису, діалогу чи монологу (внутрішнього монологу в психологічному романі, опису в документальному романі). 
Зародився роман у середині XII ст. на хвилі прагнень ознайомити європейське суспільство (передусім французьке) з античними міфами, творами античних авторів. Так з’являються перші романи: “Роман про Олександра”, “Роман про Фіви”, “Роман про Трою”, “Роман про Енея” – компіляції, переспіви античних творів. Тоді романом називали розповідний твір, написаний котроюсь із романських мов (не латинською). 
У середні віки виникають лицарські романи (куртуазні, а також цикл артурівських романів Кретьєна де Труа). В епоху Відродження з’являються пародії на лицарський середньовічний роман (“Гаргантюа і Пантагрюель” Ф. Рабле) – роман з елементами реалізму, у формі казки-сатири, запозиченої з фольклору; “Дон Кіхот” М. де Сервантеса – прообраз реалістичного роману. Етапним для жанрового розвитку роману було XVIII ст. Саме тоді, в епоху Просвітництва, постали авантюрний роман (“Історія Жіль Блаза” А. Лесажа, сентиментальний роман (“Сентиментальна подорож” Л. Стерна), готичний роман (“Замок Отранто” Г. Уолпола), а також роман з елементами сатири й пародії (“Мандри Гуллівера” Дж. Свіфта, “Історія пригод Джозефа Ендрюса та його приятеля Авраама Адамса” Г. Філдінга). 
Як головний жанр у XVIII ст. роман виступає насамперед в англійській літературі. Класичних рис роман досягає в XIX ст. як реалістичний роман, якому передують романи, писані романтиками, – Й. Гете, В. Скоттом, В. Гюго, Ж. Санд. Романтики розвинули роман історичний (“Айвенго”, “Роб Рой” В.Скотта), стали з’єднувальною ланкою між романтичним і реалістичним романом. Реалістичний роман розвивають О. де Бальзак, Стендаль, Г. Флобер, Ч. Діккенс, П. Мирний, Б. Прус та ін. 
Pоман XX ст. – це різноманітні типи й різновиди романів, під час формування яких виразно спостерігається змішування жанрів. Єдиної класифікації різновидів роману немає. 
Залежно від літературних епох, періодів, течій, стилів і теоретичних засад розрізняють роман просвітницький, середньовічний, бароковий, сентиментальний, романтичний, екзистенціалістичний тощо. 
За змістом – соціальний, сімейно-побутовий, соціально-побутовий, історичний, філософський, сатиричний, пригодницький, біографічний, науково-фантастичний та ін. 
За час розгортання сюжету – історичний (зображуються минулі події), сучасний (зображуються теперішні події), роман про майбутнє (зображуються передбачені автором події, наприклад, у науково-фантастичному романі). 
За тематикою чи зображуваним середовищем– урбаністичний роман, мариністичний роман, яким вони вважаються підвидами романів, класифікованих за змістовим принципом, (наприклад, автобіографічний роман – різновид біографічного, роман на тему села – різновид соціального, родинний роман – різновид сімейно-побутового). 
В Україні роман з'явився пізніше, ніж в інших країнах Європи, що було зумовлено культурно-політичною ситуацією, гострою цензурою, що переслідувала все українське. Спочатку українські романи писалися російською мовою (Г. Квітка-Основ'яненко, Є. Гребінка, П. Куліш). Першим романом українською мовою є “Чорна рада” П. Куліша (1846 р.). Значно розвинув український реалістичний роман Панаса Мирного (“Хіба ревуть волі, як ясла повні?”, “Повія”). Розвиток українського роману пов'язаний із творчістю українських письменників ХХ ст.: В. Винниченка, М. Хвильового, У. Самчука, М. Стельмаха, О. Гончара та ін.