Куліш Пантелеймон (1819−1897) – український просвітитель, історик, педагог, фольклорист.  

Походів з родини нащадків козацької старшини. Закінчив Новгород-Сіверську гімназію, слухав лекції в Київському університеті. Приятелював із Т. Шевченком, який був боярином на його весіллі. У 1847 р. заарештований за належність до Кирило-Мефодіївського товариства. Жандармерія не змогла довести його участь в організації, однак за “надзвичайні думки про важливість України” та наявність у його творах “двозначних місць, які могли б вселяти в малоросів думки про право їх на окремому представленні від імперії” було засуджено на чотири місяці ув’язнення. Після “щирого каяття” і вступу друзів термін скоротили вдвоє і зробили на 3-річне заслання в Тулу. Пізніше активно співпрацював з першим українським часописом “Основа”.

П. Кулішу належить українська “Граматика”, видана в 1854 р. Після вступної статті, в якій аналізувалася шкільна освіта в Україні, у підручнику подавались різні види азбук (маленька, стрічна, крива та ін.) і поради вчителів. Далі пропонуються розробки уроків навчання грамоти. Зміст текстів “Граматики” був спрямований на виховання любові до рідної землі, вивчення її історії та культури. П. Куліш – авторської першої фонетичної абетки для української мови, яку іноді називають “кулішівкою”. “Кулішівку” заборонили в 1876 р., після виходу Емського указу. Пізніше вона зазнала певних змін і стала основою сучасного українського правопису. 

П. Куліш – автор першого українського історичного роману “Чорна рада” (1857 р.), присвяченого боротьбі за гетьманування незабаром по смерті Б. Хмельницького, над яким працював 14 років. Багато дбав П. Куліш і про освіченість народу та поширення в Україні кращих зразків світової літератури, перекладаючи українською мовою твори Гомера, Данте, Гете, Гейне, Шекспіра та ін.