Гомер (VIII–VII ст. до н. е.) – найвидатніший і найлегендарніший співець античності. Згідно з легендою він жив у VIII ст. і був мандрівним співаком, до того ж неосвіченим, тому його поеми виконувалися усно, і були записані тільки через деякий час.

Гомер є автором таких геніальних творів, як “Іліада” та “Одіссея”. Герої цих поем – Ахіллес, Агамемнон, Одіссей, Гектор, Паріс, Пріам, Пенелопа, Андромаха, Гекуба – давно стали хрестоматійними, міцно увійшли в ужиток західної та слов’янської культур.

Ще з античних часів традиційно вважається, що Гомер є одноосібним творцем “Іліади” і “Одіссеї”, хоча існує “теорія малих пісень”, “теорія зерна”, згідно з якою Гомер був творцем лише однієї невеличкої поеми, розвинутої іншими авторами в два твори тощо. Дослідження художніх особливостей поем, здійснені в минулому столітті, схиляють учених до думки про те, що і  “Іліада”, і “Одіссея” створені одним і тим самим автором, тобто людиною, яка відома під ім’ям легендарного Гомера.

Обидві поеми належать до жанру героїчного епосу, характерними рисами якого є масштабність зображуваних подій, у яких беруть участь відомі історичні, легендарні або міфологічні герої. З цього погляду, “Іліада” і “Одіссея” є неперевершеним зразком героїчного епосу.

У першій половині VI ст. до н.е. афінський законотворець Солон звелів виконувати поеми Гомера на державних святах Панафіней, а в другій половині цього ж століття за розпорядженням тирана Пісістрата спеціальна комісія із чотирьох чоловік зробила перший запис гомерівських поем. Відтоді освіта в античності починалася з поем Гомера й ними ж закінчувалась. Видатний грецький філософ Платон так оцінив значення Гомера для Греції: “Цьому поету Греція зобов’язана своїм духовним розвитком”.