Казка

Види казок:

Казки про тварин – одні з найдавніших за походженням. У них сильно виражений анімалістичний елемент. Анімізм – одухотворення природних явищ, уявлення про те, що за кожним явищем природи криється незримий дух, який керує явищем. Кожна тварина – це тип людського характеру (типові персонажі: Лисиця, Вовк, Ведмідь, Заєць, Кіт, Півень). До назв тварин можуть додаватися прикладки, які можуть указувати на зоологічні властивості тварини (Комар-Пискун, Зайчик-Побігайчик тощо) або ставлення до неї (Лисичка-Сестричка, Вовчик-Братик).  Часто казка будується в діалогічній формі (“Колобок”). Інколи має незвичайний розвиток подій („Пан Коцький”).
У казках про тварин важливо донести до свідомості учнів, що за образами тварин, птахів, природних явищ “ховаються” люди з їхніми рисами характеру, поведінки. Для цього з дітьми слід обговорити, що вони знають, наприклад, про зоологічні властивості лисиці, зайця тощо, і зіставити з тим, що про цих персонажів можна сказати на підставі конкретної їхньої поведінки в казці. Важливо виділити й таку ознаку, як традиційність діалогів. Тут можна виявити, про які події йдеться в казці й які розмови ведуть між собою персонажі, зазначивши при цьому, що для розуміння морально-ідейного спрямування твору є важливішим. 
Фантастичні, або чарівні казки. Фантастичний елемент представлено найсильніше. Основний конфлікт – боротьба добра і зла на рівні морально-етичних уявлень. Цей конфлікт підкреслюється чітким поділом персонажів на позитивних (Котигорошко, Івасик-Телесик) і негативних (Водяник, Залізноноса баба). Основний лейтмотив – подорож та пошук головного героя. Принцип трикратності виступає як основний композиційний принцип. Суттєві типологічні ознаки: пошук та подорож,  труднощі, які виникають перед головним героєм, традиційність композиції (зачин, основна частина, кінцівка).
Соціально-побутові казки. Зберігається наявний конфлікт добра і зла, але він має не стільки морально-етичний, скільки соціальний характер. Це підкреслюється чітким парним протистоянням персонажів: дідова і бабина доньки, бідний і багатий брати, селянин і пан, Правда і Кривда тощо. Фантастичний елемент або зовсім відсутній (хоча зберігається зовнішня фантастичність), або він відіграє другорядну роль. Події можуть мати гумористичне або сатиричне забарвлення. 
Під час ознайомлення із соціально-побутовими казками слід підкреслити практичну відсутність фантастичних образів, прийомів зображення (висловити міркування, що переважає у змісті твору – реальні події чи вигадані, фантастичні персонажі, пригоди, речі), парний принцип групування персонажів, а відтак і характер конфлікту (“Кого з героїв казки можна вважати головними? Як вони між собою повʼязані?”, “Про які суперечності можна говорити, зіставляючи поведінку, характери двох головних героїв?”). Комічне  – суттєва риса цього виду казок, тому з учнями варто обговорити, які епізоди, персонажі викликали сміх і чому.

Схема читання казки:
1. Попередня бесіда про зв’язані із змістом казки події, людей, тварин.
2. Читання казки вчителем і учнями.
3. Розбір змісту казки за запитаннями вчителя, пояснення незрозумілих слів.
4. Складання плану казки і переказ змісту.
5. Читання окремих місць казки в особах.
6. Прикінцева бесіда про те, що в казці правдиве, а що є поетичним домислом (вигадане).