Художній твір

Художній твір можна визначити як розповідь про певну життєву подію (вигадану чи ні), що ведеться від особи реального або уявлюваного автора з розрахунком на естетичне враження й містить у собі його передумови. Від інших словесних творів літературно-художній твір відрізняється тим, що предметом його розповіді є умовно-, а не реально-життєва подія, яка існує виключно в суб’єктивній, авторській або його оповідача уяві, а завдяки їхньому посередництву в такій же суб’єктивній читацькій уяві, але не в об’єктивній реальності, навіть у тому випадку, коли в основу предмета розповіді покладені якісь реальні життєві факти (історії, біографії тощо). Письменника більше цікавить не те, як було насправді, а як мало б чи могло б бути. Об’єктивна дійсність, що відображена у творі, – це не сама життєва реальність як така, а більшою чи меншою мірою життєподібна ілюзія реальності, яка в кінцевому підсумку становить не самостійний інтерес, цікава не сама по собі, не з точки зору пізнання та розуміння сутнісних об’єктивних закономірностей і механізмів її існування (в чому, власне, полягає кінцева мета наукових, побутових – не художніх словесних творів), а у її здатності створювати передумови для естетичного враження, з розрахунку на яке твір, зрештою, і пишеться. 
Художній твір – це не хаотичне нагромадження слів, образів, ідей, а упорядкована система їхніх зчеплень, у якій – в ідеалі – усе так тісно “підігнане” одне під інше і одне з іншого випливає, що з нього, без відчутних втрат для розуміння його ідейно-художньої суті, не можна вилучити жодного слова (особливо у віршових творах), жодної сцени (в прозових творах), бо в справжньому – довершеному художньому творі немає нічого випадкового й зайвого, усе в ньому, до найменших, здавалося б, “дрібниць”, має свій внутрішній, мотивований змістом цілого сенс і виконує певне смислове навантаження.