Словесна дія

Словесна дія – процес спілкування зі слухачем під час читання тексту вголос шляхом практичного використання засобів емоційно-логічної та позамовної виразності. 
Успіх виразного читання вчителя, читця перед аудиторією залежить від умілого аналізу твору, від правильного, вдалого визначення і реалізації завдань словесної дії, а природа словесної дії полягає в її активності і цілеспрямованості. 
У процесі безпосереднього читання твору перед аудиторією, залежно від його змісту, жанру і особливостей викладу матеріалу, можуть виникати різні види спілкування:    
1. Самоспілкування виправдовується тоді, коли зміст тексту спонукає читця звертатися не до слухачів, а ніби до самого себе: поміркувати над чимось, розібратися чи переконати себе в чомусь, потішити, пожаліти чи похвалити тощо. У більшості випадків таке спілкування пов’язане з читанням монологів із драматичних творів. Проте й не драматичні твори можуть вимагати такого спілкування, зокрема ліричні, і не тільки, в яких немає прямого звертання до слухачів але є поштовх до самоспілкування.
2. Спілкування з уявним слухачем – це прийом виразності читання, у процесі якого читець ніби веде розмову з відсутнім співрозмовником і намагається певним чином вплинути на нього. При цьому передбачає зворотну реакцію співрозмовника. А щоб таке спілкування було яскравим, природним, виразним, то слід чітко уявити собі співрозмовника: хто він (чи вона), вік, зовнішність, характер, звички, симпатії, антипатії, ставлення до життя тощо.
3. Спілкування з реальним слухачем – це прийом виразності читання, якого вимагає більшість творів різних жанрів, що вивчаються в школі. При такому спілкуванні читець спрямовує завдання наскрізної словесної дії безпосередньо на аудиторію, намагаючись вплинути на розум, уяву і почуття слухачів. І тому такий вид спілкування є найдієвішим і найдоцільнішим. Він змушує читця володіти аудиторією і робити мовлення живим і природним. Крім цього, ураховується ще така важлива деталь, як реакція слухачів, яка може виникати як відповідь на сприйняття певних картин, думок тощо, висловлених уголос читцем. Попереднє осмислення таких можливих реакцій сприяє оптимальному зв’язку читця із слухачами.