Техніка мовлення

Техніка мовлення – це сукупність прийомів фонаційного дихання, мовленнєвого голосу й дикції, доведених до ступеня автоматизованих навичок, що дає змогу особистості успішно взаємодіяти з іншими людьми.
Техніка мовлення забезпечується функціонуванням: мовленнєвого голосового апарату – органів дихання (легені, грудна клітина, діафрагма і м’язи, що забезпечують процес закачування та виштовхування повітря); вібраторів: голосових зв’язок, що кріпляться до задньої стінки гортані і у розслабленому вигляді нагадують V; резонаторів, до яких відносять: гортань, горло, ротову та носову порожнини; артикулятори, які складають: губи, зуби, язик, піднебіння.
За сучасним визначенням, техніка мовлення – базовий компонент професійної майстерності викладача, який пов’язаний з формуванням педагогічного голосу, фонаційного дихання, чіткої дикції і є засобом педагогічного впливу.