Амфіма́кр

Амфімакр (кретик) – віршовий розмір із трискладовою стопою з наголошуванням, протилежним амфібрахію. В античному віршуванні – стопа з п’яти мор, що складається з довгого, короткого і довгого складів. Найперше амфімакр у своїх віршах почали використовувати поети грецького острова Крит (звідси друга назва розміру), а пізніше – поети Давнього Риму. Зважаючи на швидкий ритм, характерний для амфімакру, цей віршовий розмір застосовували частіше для комедійних пісень (твори Аристофана та Плавта) і гімнів. У загальноєвропейську систему віршування амфімакр не увійшов.

В українському силабо-тонічному віршуванні амфімакром інколи умовно називають стопу дактиля з додатковим надсхемним наголосом на третьому складі або анапеста з додатковим надсхемним наголосом на першому складі. Прикладом може слугувати вірш «Сонце краще горить – серединою дня» А.Малишка, де в 1-й стопі надсхемний наголос на першому складі.

Приклад:

Не  моя…  Знаю,  що  не  моя –U–/–U–/–U–

доля  ця,  не  зміню  я  її…    –U–/–U–/–U–

Наче  все  в  мене  є  –  дім,  сім’я, –U–/–U–/–U–

поле,  сад,  річка,  ліс  та  гаї. –U–/–U–/–U–

 (Г. Дегтярьов)