Малишко Андрій (1912–1970) – український поет, пісняр, перекладач, літературний критик, журналіст, редактор. 

Потяг до пісні, до поезії привів А. Малишка на літературному факультеті Київського інституту народної освіти (тепер – Київський університет імені Т. Г. Шевченка), де літературною студією на той час керував відомий поет М. Рильський. 

Після закінчення університету А. Малишко викладав в Овручі на Житомирщині, працював у редакціях різних журналів, а в 1945–1947 рр. був відповідальним редактором журналу “Дніпро”. 

У 1930 р. А. Малишко надрукував перші вірші. Упродовж 1935–1940 рр. видав збірки: “Батьківщина” (1936 р.), “Лірика”, “З книги життя” (1938 р.), “Народження синів” (1939 р.), “Березень”, “Зоревідні”, “Жайворонки” (1940 р.). У цей же період написав поеми “Трипілля” (надруковано лише уривки), “Ярина”, “Кармалюк”, “Дума про козака Данила”.

А. Малишко видав сім збірок поезій: “До бою вставай!” (1941 р.), “Україно моя!” (1942 р., виходила двічі), “Понад пожежі” (1942 р.), “Слово о полку” (1943 р.), “Битва” (1943 р.), “Полонянка” (1944 р.), “Ярославна” (1946 р.). Героїко-трагічний пафос циклу з п'яти віршів “Україно моя!”, написаного 1941 p., передав щирий особистий біль за рідну землю, віру в її визволення. 

А. Малишко отримав державні премії за поему “Прометей” та збірку “За синім морем”. 

Новий і чи не найпродуктивніший етап у творчості поета починається із середини 50-х pp. У збірці “Що записано мною” (1956 р.) складаються тексти відомих пісень: “Знову цвітуть каштани”, “Пісня про Київ”, “Як на дальнім небосхили”; у збірці “Серце моєї матері” (1959 р.) – “Пісня про рушник”, “Ми підем, де трави похили”; у збірці “Полудень віку” (1960 р.) – “Вчителька” тощо. 

Написав тексти пісень до фільмів: “Макар Нечай” (1940 р.), “Богдан Хмельницький” (1941 р.), “Роки молодії” (1942 р.), “Щедре літо” (1950 р.), “Долина синіх скель” (1956), “Лілея”, “Таврія” (1959 р.), “Чорноморочка” (1959). р.), “Абітурієнтка” (1973 р.).

Автор сценаріїв кінокартин: “Квітуча Україна” (1961 р.), “Ми з Україною” (1962 р.) та ін.