Комікси

Комікс – графічно-оповідний жанр, у якому поєднано малярство (карикатуру, послідовність малюнків) і літературу (короткі тексти у вигляді “мовної бульки” чи “хмарки”); серія зображень із короткими текстами, що становлять історію; книжка з такими малюнками. 
Інша назва – мальована історія. Бувають “німі” комікси з інтуїтивно зрозумілим сюжетом. Найпоширеніші жанри коміксів – карикатура і пригоди. Комікси зародилися в 15 ст. У сер. 19 ст. у Франції з’явилися перші зразки класичних коміксів. Термін “комікс” уперше вжито 1897 р. у США. Розвиток коміксів припав на 1930–1950-ті рр. у США – “золоте століття” коміксів. У світі видають книжки та часописи коміксів. 
В Україні комікси вперше подав художник-карикатурист Е. Козак у журналі “Комар” (1937 р.) під назвою “Як Усусус Недобитий шукав правди на світі”, у США він помістив комікс “Лис Микита в Америці” (журнал “Лис Микита”, Детройт, 1955 р.). 
Карикатурист А. Василенко у журналі “Перець” (1968 р., № 7) запропонував першу частину коміксу “Пригоди Перченяти”, видав книжки коміксів: “Пригоди Тимка – відомого у Всесвіті звіролова з планети Земля” (1970 р.) і “Пригоди кота Чорнолапенка” (1983 р.), В. Горбачов – “Кому дістався гостинець” (1983 р.) і “Як дружити з дракончиком” (1984 р.). У 1990-ті рр. випущено близько 20 книжок коміксів: А. Василенка, В. Горбачова, К. Сулими, С. Позняка, І. Баранька, В. Карпенка та ін. 
Серед кращих книг – проілюстровані О. Чебикіним “Святогор” та “Про Байду” (обидва – комп’ютерний варіант), І. Бараньком “Максим Оса” (2011 р., видано кількома мовами), Н. Тарабаровою –  “Класні комікси” (Київ, від 2000 р.). В Інтернеті репрезентовано українські сайти на тему коміксів. Українською мовою перекладено чимало світових коміксів.