Мадригал

Мадригал – в епоху раннього Відродження – лірична пісня італійською мовою, на відміну від тих, які складалися латиною. Тексти для таких музичних мадригалів писали Ф. Петрарка, Дж. Боккаччо, Ф. Саккеті. Музичну форму мадригалів розробляли композитори П. Казелла і Ф. Ландіно. У літературі XVII–XVIII ст. визначився як короткий ліричний вірш на тему кохання, у якому, зокрема, виражався комплімент жінці. Широко побутував у салонній і альбомній поезії. В українській літературі з’явився в XVII–XVIII ст. Авторами мадригала були переважно студенти Київської академії. У новій українській поезії мадригал трапляється рідко. Наприклад:

Любить тебе хіба-то той не буде,
Кого цураються уже всі люде,
А хто по світу білому блукає,
Той кращої тебе нігде не знає. 

                                      (О. Водянський)