Епітет

Епітет – словесний художній засіб, що вказує на одну з ознак предмета і має на меті конкретизувати уявлення про нього. Епітет – це художнє, образне означення, що підкреслює певну характерну рису явища, предмета, поняття, дії, іноді не просто виділяючи, а й посилюючи її. Наприклад, Н. Забіла – “яблуня запашна”, “квачики чудні”, І. Андрусяк – “чорноброва корова”, “вередливі хмари”. Епітети бувають постійні та контекстуально-авторські. Постійний епітет традиційно супроводжує означення предмета: наприклад, у фольклорній поезії Дніпро завжди широкий, море – синє, вітер – буйний, гай – зелений, орел – сизокрилий. Контекстуально-авторські епітети виділяють таку рису, яка видається характерною за певних обставин у конкретному контексті. Відчуймо, наприклад, як український поет-неокласик М. Драй-Хмара за допомогою епітета показує свою любов до витонченого українського слова:
Люблю слова, що повнодзвонні,
Як мед, пахучі і п’янкі,
Слова, що в глибині бездонній
Пролежали глухі віки.