Звуко-буквений аналіз
Термін з словника-довідника
Звуко-буквений аналіз (звуко-буквений розбір, фонетичний аналіз, фонетичний розбір) є найефективнішим прийомом навчання правильного читання і грамотного письма. Ці прийоми сприяють усвідомленню послідовності звуків у слові, установленню правильних співвідношень між звуками і буквами.
Слід чітко розрізняти звуковий і звуко-буквений аналізи.
Звуковий аналіз проводиться лише на рівні звуків: діти сприймають на слух вимовлене вчителем слово, самі вимовляють його (артикулювання допомагає чітко розрізняти звуки, встановлювати їх послідовність). Учні називають кількість складів, визначають наголошений склад, послідовно вимовляють звуки, з яких складається слово, визначають, які з них голосні, а які приголосні, аналізують приголосні за твердістю/м’якістю, глухістю/дзвінкістю.
Звуко-буквений аналіз слід також проводити зі словами, сприйнятими на слух, а потім вимовленими учнями самостійно. Якщо під час звукового аналізу учні займаються встановленням складової і звукової будови слова, то під час звуко-буквеного аналізу вони повинні, крім цього, називати звуки і букви, якими вони позначаються. Проводячи такий аналіз, слід домагатися, щоб діти не змішували назви звуків і букв (звук [с], буква “ес”), не вимовляли м’які приголосні, як тверді (в слові ліс перший звук [л] – м’який. Правильно: у слові ліс перший звук м’який – [л’]).
Методика навчання української мови в початковій школі : навчально-методичний посібник для студентів вищих навчальних закладів / за наук. ред. М.С. Вашуленка. Київ : Літера ЛТД, 2011. 364 с.
Звуко-буквений аналіз
Фонетичний розбір передбачає вироблення навичок запису фонетичною та фонематичною транскрипцією, сприймання на слух особливості звуків мови і закріплення навичок запису транскрипцією. Фонетичний розбір може бути повним і частковим. Частковий фонетичний розбір застосовується у вивченні голосних і приголосних звуків, фонем і їх реалізації, у вивченні звукових змін, складу і наголосу.
Порядок фонетичного розбору слова:
1. Орфографічний запис слова, вимова відповідно до орфоепічних норм, запис транскрипцією.
2. Поділ слова на склади (відкриті, закриті), визначення словесного наголосу.
3. Характеристика голосних: наголошені/ненаголошені, якими буквами позначаються.
4. Характеристика приголосних за участю голосу й шуму (дзвінкі/глухі), за наближенням середньої частини язика до твердого піднебіння (тверді/м’які), якими буквами позначаються.
5. Кількість букв у записаному і звуків у вимовленому слові.
Використовується фонетичний розбір не лише у вивченні фонетики, але й у вирішенні орфографічних, словотворчих і інших завдань, у морфологічному розборі слів тощо. Проводиться зазвичай разом з іншими видами мовного аналізу: з граматичним, орфографічним та іншими видами розбору.
Методика навчання освітньої галузі “Мови і літератури”: термінологічний словник-довідник вчителя початкової школи / ук.: Г.П. Волошина, Л. М. Роєнко. Умань Україна : Видавець “Сочінський М. М.”, 2016. 288 с.