Особистісно орієнтоване навчання

Особистісно орієнтоване навчання – освітній процес, у якому особистість учня перебуває в центрі уваги педагога, психолога, у якому пізнавальна діяльність, а не викладання є провідною в тандемі “учень – підручник – учитель”.
Особистісно орієнтований підхід ґрунтується на таких ідеях і положеннях: гуманістичної психології (С. Рубінштейн та ін.); Я-концепції, орієнтованої на максимальне врахування можливостей конкретного індивіда (Р. Бернс); гуманізації освіти і виховання (Ш. Амонашвілі); особистісно орієнтованої системи освіти (Е. Бондаревська, І. Якиманська); творчої самореалізації особистості (А. Маслоу, А. Комбс, Р. Роджерс); гуманістично орієнтованої педагогічної освіти (В. Сластьонін, Є. Шиянов).
Педагогічні умови і шляхи реалізації особистісно орієнтованого підходу в навчанні:
– розвиток індивідуальних здібностей дітей;
– розвиток творчих здібностей дітей з урахуванням їхніх інтересів, схильностей, типу мислення;
– орієнтація на формування в учнів готовності до самовизначення (позначення меж “Я”), самоактуалізації (прояв того, що закладено в особистості), самореалізації (виявлення і реалізація своїх індивідуальних можливостей), самодіяльності (об’єктуванні свого “Я”), саморегуляції (управління різними особистісними сторонами), самооцінки (співвіднесення себе з різних аспектів, шкалами).
Особистісно орієнтований стиль педагогічного керівництва протистоїть авторитарному.