Педагогіка співробітництва

Термін “педагогіка співробітництва”, що оформився наприкінці 80-х рр. ХХ ст. Співробітництво – спільна з кимось діяльність, спільна праця для досягнення мети. Термін “партнерство” переважно застосовують у підприємницькій діяльності, де він визначає таку її форму організації, за якої двоє чи більше осіб (партнерів) об’єднують своє майно, стають співвласниками створеного підприємства, спільно керують виробництвом і власністю, розподіляють прибуток і несуть відповідальність за свої зобов’язання. Перенесення цього терміна в площину педагогіки дає змогу сформулювати визначення педагогіки партнерства як форми організації освітнього процесу, в основі якої – спілкування, взаємодія та співпраця між учителем, учнем і батьками.
Педагогіка співробітництва передбачає взаємодію двох учасників освітнього процесу – “учитель–учень”, педагогіка партнерства – трьох: “учитель–учень–батьки”. Педагогіка співробітництва більше стосується безпосередньо процесу навчання, педагогіка партнерства передбачає й зовнішню комунікацію, тому можна вважати, що педагогіка партнерства є ширшим поняттям і включає педагогіку співробітництва.