Бар’єр проговорювання

Бар'єр проговорювання – вимовляння пошепки слів під час читання мовчки.

У зв’язку з переходом від читання вголос до читання мовчки нерідко з’являються “шептуни”. У читанні мовчки діти продовжують повільно промовляти те, що читають; деякі з них ворушать губами, шепочуть (внутрішнє мовлення переходить у шепіт). Учителеві доцільно проаналізувати текст – можливо, він складний зі смислового та з вимовного боків, містить багатоскладові слова. Однак у цьому випадку не виключається і різке відставання в читанні.

Подолання “бар’єра проговорювання” – процес складний для учня, потрібні спеціальні вправи, які усувають шепіт під час читання, напр.: у читанні мовчки вчитель пропонує учням міцно стиснути губи і прикласти до них палець лівої руки (психологічна установка на беззвучне читання). Із часом палець не прикладають, а лише міцніше стискують губи. Досвід свідчить, що протягом 4–5-ти занять діти відвикають від зовнішньої вокалізації.