Антонич Богдан-Ігор (1909–1937) – український поет, прозаїк, перекладач, літературознавець. У 1934 р. закінчив Львівський університет з дипломом магістра. 1931 р. – перша збірка “Привітання життя”. Писав статті, рецензії, робив переклади, публікував сатиричні фейлетони, виступав з доповідями. Редагував журнали “Дажбог” і “Карби”, малював, грав на скрипці, складав музику. 

Творчість Б.-І. Антонича суголосна з поезією В. Вітмена, Е. Верхарна, П. Тичини, вона є гордістю і окрасою української та світової літератури, справила значний вплив на українську поезію др. пол. ХХ ст. 

За своє коротке життя Б.-І. Антонич створив 6 поетичних збірок: “Привітання життя” (1931 р.), “Велика гармонія” (1932 р.), “Три перстені” (1934 р.), “Книга Лева” (1938 р.), “Зелена Євангелія” (1938 р.) і “Ротації” (1938 р.). Дві останні були надруковані вже після смерті поета. Б.-І. Антонич – автор віршів “Різдво” та “Коляда”, які стали народною колядкою “Народився бог на санях”.