Корнель П'єр (1606–1684) – французький драматург, “батько французької трагедії”, один із творців класицизму у французькій літературі. Народився в сім'ї провінційного адвоката, здобув освіту в єзуїтській школі, потім вивчав право й отримав місце прокурора, дуже мало, проте, цікавившись службовою кар'єрою. 

Перші твори – галантні вірші в дусі модної тоді преціозності (вишукано-штучний стиль життя аристократичних салонів Франції). Рання творчість П. Корнеля не вирізнялася глибиною, бо була орієнтована на смаки відвідувачів паризьких салонів, куди прагне потрапити молодий автор. Його помітив кардинал Рішельє і включив до числа п'яти наближених до нього драматургів, через яких перший міністр Франції хотів провадити свою політику в царині театру. Але П. Корнель невдовзі вийшов з гуртка драматургів. 

У 1629 р. він поставив свою першу п'єсу – комедію “Melite”, що привернула собі характерний докір у “занадто великій простоті плану і природності мови”. За нею пішла низка комедії: “Clitandre ou L'іnnосеnсе delivree” (1632 р.) – трагікомедія, одне резюме якої в П. Корнеля займає 8 сторінок; “La Veuve ou le Traitre puni” (1633 р.), що обґрунтовується на нерозуміннях і брехливих визнаннях; “La Galerie du Palais”, “La Suivante”, “La Place Royale”. У 1636 р. П. Корнель написав трагікомедію “Сід”, яка стала першим визначальним твором класицизму.

П. Корнель створив монументальну трагедію, у якій уперше політичні ідеї абсолютистської держави – єдність нації, наступ на феодальну анархію, зміцнення влади монарха, статус громадянського обов’язку й обов’язків перед приватними інтересами й особистими пристрастями – одержали втілення в героїчних ідеалізованих образах, як запозичених з політичної історії Риму.