Літота

Літота – образний вислів, протилежний гіперболі, який показує з художньою метою ознаки якогось предмета чи явища навмисне у зменшеному вигляді, що часто має поступовий характер, як наприклад, в ліричній поезії І. Голля:

 Я не хотів би бути нічим,
 Як тільки кедром перед твоїм домом,
 Як тільки гілкою кедра,
 Як тільки листком на гілці,
 Як тільки тінню листка,
 Як тільки свіжістю тіні,
 Що голубить твої скроні
 Протягом одної миті.

                                           (Переклад з французької І. Костецького).

Іноді літота вживається як засіб вияву ніжності й любові в дитячих творах. Так, у вірші Лесі Українки “На зеленому горбочку” читаємо: “… Притулилася хатинка, мов маленькая дитинка”. Але найчастіше до літоти вдаються як до засобу осміяння зображуваного. Наприклад, у творі Лесі Українки “Казка про Оха-чудотвора”: “… Сам той Ох на корх заввишки, а на сажень борода”.