Епітафія

Епітафія – надмогильний напис у віршах чи прозі, поширений в античну добу переважно у вигляді епіграми, пов’язаний з культом мертвих. В Елладі такі написи мали дидактичну функцію, особливо на могилах загиблих героїв, де вони починалися словами: “Подорожній, спинись! Тут похований той, хто поліг за вітчизну…” У літературі нової епохи епітафія могла вже адресуватися уявному покійникові, а невдовзі набула сатиричного колориту, висміюючи в дошкульних виразах пороки конкретної особи чи суспільного явища. В Україні епітафія поширилася в період бароко (А.Кальнофойський, Л.Баранович, В.Ясинський та ін.), не втрачає популярності і донині. Типовим прикладом епітафії може бути цикл “Мандрівка по цвинтарю” В.Симоненка, один із віршів якого – “Метушливому”:

Весь вік спішив і метушився –

Попав у пекло, в рай спізнився.