Анафора

Анафора, або єдинопочаток, – поширений здавна в літературі і в ораторському мистецтві стилістично-звуковий прийом організації поетичної мови. Суть його полягає в тому, що на початку віршових рядків, строф чи речень (у прозовому творі) повторюються однакові звуки, співзвуччя, слова чи синтаксичні конструкції. Наприклад, поетеса Л.Костенко, перераховуючи все те, що за часів тоталітаризму було забрано в народу України, початковим словом “віддайте” наголошує на необхідності повернення втрачених духовних цінностей:

Я вам цей борг ніколи не залишу,

Ви й так уже, як прокляті, в боргах.

Віддайте мені дощ. Віддайте мені тишу.

Віддайте мені сніг і річечку в лугах.

Віддайте мені сад і зірку вечорову.

І в полі сіяча, і вдячну щедрість нив.

Віддайте мені все. Віддайте мені мову,

Якою мій народ мене благословив.

Анафора зустрічається і в дитячих віршах:

Морозець, морозець!

Не щипай за щічки.

Теплі валянки у нас,

Шубки й рукавички.

Морозець, морозець! –

Плещемо в долоні.

У дівчаток і хлоп’ят

Носики червоні.