Цицерон Марк Туллій (106 до н. е. – 43 до н. е.) – давньоримський політичний діяч, видатний оратор, правознавець, філософ і літератор. Один із зачинателів римської розповідної прози. Прихильник свободи і республіки, Цицерон захищав свої ідеали у викривальних промовах. Вперше виступив на суді в 81–80 до н. е. при Суллі. Справа набула політичного забарвлення й Цицерону довелося на якийсь час виїхати з Риму під приводом хвороби. За наступні два роки він відвідав Афіни, Малу Азію та Родос. Літературна спадщина Цицерона складається з його публічних промов, творів з ораторського мистецтва, філософських трактатів, поетичних творів і приватних листів. Він уперше зробив латинську мову повноправним засобом висловлення філософських ідей, прагнучи надати римській освіченій публіці матеріал для серйозного читання і самоосвіти. Огляд своїх творів з філософії Цицерона наводить у трактаті “Мистецтво ворожіння”.

“Трактат про ораторське мистецтво”, закінчений Цицероном в 55 р. до н.е., є багатослівною практикою, написаною в формі діалогу, в якому автор ставить риторику вищого закону і філософії. Цьому римському оратору належать слова: “Життя, відпущене нам по природі, коротке, але пам’ять про добре прожите життя вічна”.