Розуміння тексту

Процес розуміння – це складний процес, що відбувається на кількох рівнях: від найпростішого – сприймання, через інтерпретацію (за допомогою мислення та пам’яті), до вищого рівня – свідомості, де відбувається емоційна ідентифікація й усвідомлення. У результаті розуміння у свідомості суб’єкта виникають певні організовані уявлення щодо тексту (модель, висновки, ментальна репрезентація), які в подальшому набувають вербальної форми, об’єктивуючись як вторинний текст (отриманий від реципієнта як реакція на прочитаний текст), у якому репрезентовані поняття або вторинні смисли. Процес і результат розуміння залежать як від суб’єктивних факторів (досвід реципієнта (аперцепції), його суб’єктивний стан на момент рецепції, культурний та історичний контекст), так і від об’єктивних чинників (текстові або смислові домінанти). Контекст формує не лише попередні очікування, а й верифікує кінцевий результат розуміння. У результаті розуміння тексту створюються нові – вторинні смисли, які певним чином узгоджуються з уже наявними у свідомості реципієнта. Таким чином збагачується і переструктуровується смисловий прошарок свідомості читача, що виявляється врешті-решт у зміні поведінки.

Чинники, що впливають на розуміння тексту. Побудова ментальної моделі. Розуміння прочитаного залежить від знань і процесів, які взаємопов’язані: 
– базові знання (чим більше читач знає про тему, тим легше йому інтегрувати нову інформацію з тексту та побудувати уявну модель, тобто глибші базові знання виробляють сильніше розуміння); 
– знання лексики (учителі повинні приділяти увагу збільшенню словникового запасу учнів, починаючи від опису їхнього безпосереднього світу та почуттів до розвитку ширшого, глибшого та багатшого словникового запасу для обговорення абстрактних понять і ширшого кола тем, а також покращення своїх знань про мову загалом);
– розуміння речень (розуміння значення, яке містить структура речення, включаючи граматику та синтаксис (спосіб, у який елементи мови, наприклад слова, організовані для передання значення), також впливає на розуміння прочитаного); 
– використання структури тексту (читачі спираються на свої знання про текст і на те, як вони впливають на розуміння тексту: знання структури різних текстів дає змогу учням знати, чого очікувати від різних частин тексту); 
– активізація значення (стосується процесу, за допомогою якого читач переходить від розпізнавання надрукованого слова до активації його значення, а потім інтеграції цього значення в більш широкий текст); 
– висновки (успішний висновок спирається на базові знання читача, щоб заповнити прогалини, тобто те, про що не йдеться в тексті, але те, що автор очікує, що читач зрозуміє); 
– моніторинг розуміння (контроль розуміння, аспект метапізнання, залучає читача до перевірки своєї ментальної моделі тексту; якісний контроль тісно пов’язаний з хорошим розумінням). 
Усе це життєво важливо для розуміння; збагачується завдяки знайомству учнів з текстами через широке читання та прослуховування текстів, які читаються вголос.