Способи семантизації слів

Способи семантизації слів. Для пояснення значення нових слів учителі найчастіше вдаються до таких способів:
1. Пояснення значення слів за допомогою демонстрації (показу) можна здійснити, використавши такі прийоми:
– показ натуральних предметів (бриль, мушля);
– показ малюнків, діапозитивів, слайдів (альтанка, дзиґарики, пінгвін);
– показ опудал, макетів, муляжів (тетерук, кажан, екскаватор).
2. Пояснення значення слів шляхом використання контексту здійснюється за допомогою різних прийомів:
– самостійне пояснення значення слова учнями. Цим прийомом учитель користується тоді, коли прозорий контекст підказує учням значення слова. Так, слово чемно в реченні: Чемно вітаюся: “Доброго ранку!” учні пояснюють як “увічливо”, “з повагою”; 
– конкретизація значення слова, поясненого учнями на основі контексту не зовсім точно. Наприклад, у реченні: Періщить дощ, як із відра діти пояснюють слово періщить як “іде”, “ллє”. Насправді ж, уточнює вчитель, періщить – сильно б’є, січе;
– уведення невідомого слова в контекст. Наприклад, щоб пояснити значення слова бані, учитель може скористатися таким реченням: Блищать золочені бані собору Святої Софії (Ю. Тис). 
3. Найпростіший словотвірний аналіз учні початкових класів здійснюють під керівництвом учителя, який запитує: “Від якого слова утворене пояснюване слово? Чому цей предмет (тварину, рослину) назвали саме так?” Наприклад, очеретянка – пташка, яка живе в очереті. Верховіття – верхня частина дерева, верхні гілки (віти). Цей прийом пояснення значення слів досить ефективний. Він дає змогу не лише пояснити значення незнайомого слова, а й показати різницю в значеннях спільнокореневих, зовні схожих слів – паронімів (без уживання терміна). 
4. Тлумачення слів – найпоширеніший у шкільній практиці спосіб пояснення значення слів. Користуючись цим способом, учитель удається до низки прийомів: 
– розгорнутий опис (пояснення): Берегиня – за повір’ям, це хатня богиня, яка оберігає всю родину від хвороб та інших нещасть. У наш час берегинями називають жінок, які оберігають домівку, родинні традиції, національні цінності;
– розчленування загального поняття на часткові: цитрусові – це апельсини, лимони, мандарини; 
– підведення часткових понять під загальні: анемони, ряст, проліски – це рослини, що починають рости напровесні, ще під снігом;
– використання синонімів: баский – дуже швидкий, прудкий, жвавий (про коня), ошатний – це гарний, красивий, святковий одяг. Слід мати на увазі, що пояснення значення слів шляхом добору синонімів лише тоді буде ефективним, коли діти добре знають значення бодай одного з дібраних для пояснення синонімів. Так, слово рубіновий слід пояснити не словами-синонімами багряний чи пурпурний, яких, можливо, діти не знають, а добре їм відомим словом червоний. 
– добір антонімів (значення слова смуток, наприклад, стає зрозумілим через зіставлення зі словом радість; нероба – зі словом працьовитий);
– самостійне з’ясування значення незнайомих слів за допомогою довідкових матеріалів (тлумачні словники, зноски в підручниках).
Учитель має обрати такий спосіб і прийом пояснення значення слова, який найбільше підходить до кожного випадку тлумачення слова, адже пояснити значення того самого слова можна різними способами і прийомами. 
Важливою умовою засвоєння значення слів є не лише їх усвідомлення, а й використання в мовленні, забезпечення засвоєння учнями нових слів з опорою на власний мовленнєвий досвід учнів, адже рівень їхнього мовленнєвого розвитку залежить не лише від запасу слів, а й від уміння користуватися ними для конструювання власних висловлювань. 
Слід лише пам’ятати, що вибір прийому розкриття значення слова визначається характером лексичної одиниці, етапом навчання і рівнем підготовки учнів. Точність, стислість, доступність пояснення вчителя, опора на знання й досвід учнів, залучення їх до розкриття смислу слова – такі основні вимоги до організації роботи над словом і його лексичним значенням.