Алітерація

Алітерація – стилістичний засіб; повторення подібних за звучанням приголосних у віршовому рядку, фразі, строфі для підсилення звукової чи інтонаційної виразності та музичності. Найчастіше з алітерацією зустрічаємося в народній творчості та в поезії, рідше – в прозі. Алітерація виділяє певні слова в тексті й тим підсилює їх призначення, звертає на них особливу увагу. Пристрасні імперативи у вірші В.Стуса, супроводжувані алітерацією на “т”, допомагають відчути приреченість особистості в умовах тоталітаризму, невідворотність трагедійної розв’язки, а також непохитність ліричного героя:

Терпи, терпи – терпець тебе шліфує,

Сталить твій дух – тож і терпи, терпи,

Ніхто тебе з недолі не врятує,

Ніхто не зіб’є з власної тропи.

Часто алітерація використовується у віршах для дітей, наприклад, “ж”:

Лежебока

Жоржик лежень, лежебока,

З лежебокою морока.

Женя каже: “Не лежи,

Жито жати поможи!”

Лежень каже: “Дуже жалко,

Жалко, Женічко, лежанки.

Що ж, як будете ви жати,

В житі зможу я лежати!” (Г. Бойко).