Критичне мислення

Термін з словника-довідника

Section 1

Критичне мислення – науковий тип мислення для розв’язання нетривіальних практичних проблем, який передбачає, що його суб’єкт має пересвідчитись у логічній досконалості, фактичній обґрунтованості та ціннісній доцільності будь-яких знань. Цей тип мислення розглядається як антипод догматичного (шаблонного) мислення. Затребуваність такого типу мислення зумовлюється особливостями інформаційного суспільства, яке характеризується змінами, що прискорюються. Для розвитку критичного мислення принципове значення має процес розв’язування нетривіальних проблем 
Для розвитку критичного мислення необхідно: створювати проблемні ситуації в процесі навчання; пропонувати нетривіальні проблемні задачі; ознайомлювати учнів із принципами, стратегіями та процедурами критичного мислення; регулярно створювати ситуації вибору (проблемні методи); організовувати діалог у процесі розв’язування проблемних задач (інтерактивні форми навчання); передбачати письмове викладення розмірковувань учнів з подальшою рефлексією; і, нарешті, надавати право на помилку та моделювати ситуації виправлення помилок. За таких умов навчання мислення учнів набуватиме усвідомленості, самостійності, рефлексивності, обґрунтованості, контрольованості та самоорганізованості, тобто розвиватиметься мислення другого порядку (або високого порядку), яке називають критичним мисленням.

Джерело:

Терно С. Світ критичного мислення : образ та мімікрія. Історія в сучасній школі. 2012. № 7–8. 

Критичне мислення

Критичне мислення

Критичне мислення – це цілеспрямоване, саморегуляторне судження людини, яке завершується інтерпретацією, аналізом, оцінкою й інтерактивністю, також поясненням очевидних, концептуальних, методологічних або контекстних міркувань, на яких ґрунтується це судження. Критичне мислення людини зазвичай пов’язане з допитливістю, обізнаністю, гнучкістю, чітким оцінюванням, неупередженим ставленням до іншої думки, розсудливістю, бажанням вирішувати проблеми і складні питання, ретельним пошуком потрібної інформації, аргументованим вибором критеріїв, результативністю. 
Критичне мислення дитини формується насамперед під час читання книжок, дискусій, у письмових роботах та в роботі з текстами, проєктами тощо. Робота з текстами, чи то художньої літератури, чи наукової, чи навчальної, чи документальної, здатна посприяти не лише виробленню навичок критичного мислення, а й вирішенню проблем. Уміння критично мислити дає змогу учням не лише помічати протиріччя, недоліки, інформаційні прогалини, але й насамперед виважено аналізувати різноманітні джерела, усвідомлювати власну позицію, володіти різними стратегіями роботи з інформацією.
Сучасний змінений світ висуває до випускників закладів загальної середньої освіти нові вимоги, де основним уже є не певна узагальнена сума знань, а здатність критично мислити, уміння швидко реагувати на будь-які перетворення, виклики соціального середовища тощо. І саме читання насамперед формує особистість, здатну відповідати вимогам суспільства. Тому й тема читання вкрай актуальна для освіти всіх країн, бо саме воно є інструментом, здатним сформувати критичне мислення. Саме його розвиток і є підготовкою молоді до життя в суспільстві, де терплячість та співробітництво або конкуренція стають необхідними атрибутами існування соціуму в цілому. Здатність критично мислити і є заслонкою проти вторгнення в особисте життя людини, це спосіб протистояти маніпуляціям різних структур. Той, хто не здатний аналізувати явища та процеси, не буде захищеним ні соціально, ні морально. Тому проблема читання – це насамперед захист особистості від несанкціованого проникнення в її свідомість.

Джерело:

Нікітіна Н. Читання як вагомий інструмент формування критичного мислення у здобувачів освіти. NewInception. 2022. № 1–2 (7–8). С. 78–87. DOI: https://doi.org/10.5281/zenodo.7102166 

Критичне мислення

Критичне мислення