Критичне мислення

Критичне мислення – це цілеспрямоване, саморегуляторне судження людини, яке завершується інтерпретацією, аналізом, оцінкою й інтерактивністю, також поясненням очевидних, концептуальних, методологічних або контекстних міркувань, на яких ґрунтується це судження. Критичне мислення людини зазвичай пов’язане з допитливістю, обізнаністю, гнучкістю, чітким оцінюванням, неупередженим ставленням до іншої думки, розсудливістю, бажанням вирішувати проблеми і складні питання, ретельним пошуком потрібної інформації, аргументованим вибором критеріїв, результативністю. 
Критичне мислення дитини формується насамперед під час читання книжок, дискусій, у письмових роботах та в роботі з текстами, проєктами тощо. Робота з текстами, чи то художньої літератури, чи наукової, чи навчальної, чи документальної, здатна посприяти не лише виробленню навичок критичного мислення, а й вирішенню проблем. Уміння критично мислити дає змогу учням не лише помічати протиріччя, недоліки, інформаційні прогалини, але й насамперед виважено аналізувати різноманітні джерела, усвідомлювати власну позицію, володіти різними стратегіями роботи з інформацією.
Сучасний змінений світ висуває до випускників закладів загальної середньої освіти нові вимоги, де основним уже є не певна узагальнена сума знань, а здатність критично мислити, уміння швидко реагувати на будь-які перетворення, виклики соціального середовища тощо. І саме читання насамперед формує особистість, здатну відповідати вимогам суспільства. Тому й тема читання вкрай актуальна для освіти всіх країн, бо саме воно є інструментом, здатним сформувати критичне мислення. Саме його розвиток і є підготовкою молоді до життя в суспільстві, де терплячість та співробітництво або конкуренція стають необхідними атрибутами існування соціуму в цілому. Здатність критично мислити і є заслонкою проти вторгнення в особисте життя людини, це спосіб протистояти маніпуляціям різних структур. Той, хто не здатний аналізувати явища та процеси, не буде захищеним ні соціально, ні морально. Тому проблема читання – це насамперед захист особистості від несанкціованого проникнення в її свідомість.