Літературознавча пропедевтика

Термін з словника-довідника

Section 1

Літературознавча пропедевтика – невід’ємна частина навчальної програми з читання, зміст якої забезпечує початкові знання з літературознавства, бібліографії і готує дітей до уроків літератури в середній школі. 
Послідовність засвоєння літературних понять не може бути сталою, наперед визначеною конкретно для кожного класу, бо залежить:
– від рівня читацької підготовки учня (техніки читання);
– рівня читацької самостійності учня, його літературних здібностей;
– читацького досвіду;
– від наявного літературного матеріалу на уроці.
Змістом літературознавчої пропедевтики є коло літературознавчих понять, визначених державним освітнім стандартом, які необхідні для повноцінного сприймання літературного твору, а також і для підвищення ефективності уроку читання.

Джерело:

Волошина Г.П. Особливості уроків читання та літературознавча пропедевтика у початковій школі : посібн. для студ. та учит. почат. кл. Умань, 2011. 126 с. 

Літературознавча пропедевтика

Літературознавча пропедевтика

Знання теми, сюжету є надзвичайно важливими для розуміння твору, тому пропонується засвоєння учнями понять: тема, головна думка, сюжет, дійова особа. Для кращого засвоєння цих понять дітям рекомендуємо схему, за якою можна провести безліч варіантів літературних ігор:

У процесі подальшої роботи з художніми творами учні поступово накопичують матеріал для поглиблення знань про героїв художнього твору. Учні початкових класів називають персонажів виучуваних творів, відзначають, хто з них сподобався, хто ні і чим саме. Учням варто запропонувати алгоритм: 
Герой (ім’я) → зовнішність → вчинки (поведінка) → характер → стосунки з іншими персонажами → авторське ставлення до персонажа → власні судження та оцінка або таку схему:

У початковій школі аналіз образних засобів мови проводиться лише в тому обсязі, в якому він допомагає дітям відчути цілісність художнього образу, зрозуміти зміст художнього твору.
У другому класі дітям доступне опрацювання поняття “літературний пейзаж”, яке вводиться для того, щоб учні: а) зрозуміли, де відбувається подія, зображена у творі; б) уявили яскравіше переживання героїв, які можуть бути співзвучними пейзажу або, навпаки, контрастно протилежними .
Використовуючи узагальнену схему “Способи викладу художнього твору”, учні легко засвоюють, яким чином письменник може створити звукові та живописні картини навколишньої дійсності, образно втілені ним у творі:

Завданням учителя початкових класів є вироблення в дітей умінь прочитувати специфічну мову мистецтва, що дозволяє бачити здійснювану художником підміну реальної дійсності естетичною насолодою. засвоєння понять та уявлень про автора, художній образ, ідею твору. Ці знання є необхідними для осмислення ідейного задуму твору, визначення власної позиції школяра до зображуваного. Пропедевтична робота літературознавчого спрямування свідчить, що ефективність сприймання твору значно зростає, коли літературні знання подаються у процесі засвоєння ідейно-тематичного змісту художніх творів, під час їх аналізу.
Достатній рівень літературної освіченості молодших школярів засвідчує: високу техніку читання, сформованість читацького кругозору, літературознавчих уявлень та умінь, які дають можливість переходити до систематичного вивчення літератури, до самостійного читання дитячих книг.

 

Джерело:

Коваль Г.П., Деркач Н.І., Захарчук З.О., Іванова Л.І. Методика викладання української мови. Рівне : РДГУ, 2002. 113 с.

 

Додатковий ресурс:
Волошина Г.П. Особливості уроків читання та літературознавча пропедевтика у початковій школі : посібник для студ. та учит. почат. кл. Умань, 2011. 126 с. URL: https://dspace.udpu.edu.ua/bitstream/6789/325/1/Osoblyvosti_urokiv_chytannia.pdf