Літературознавча пропедевтика
Термін з словника-довідника
Літературознавча пропедевтика – невід’ємна частина навчальної програми з читання, зміст якої забезпечує початкові знання з літературознавства, бібліографії і готує дітей до уроків літератури в середній школі.
Послідовність засвоєння літературних понять не може бути сталою, наперед визначеною конкретно для кожного класу, бо залежить:
– від рівня читацької підготовки учня (техніки читання);
– рівня читацької самостійності учня, його літературних здібностей;
– читацького досвіду;
– від наявного літературного матеріалу на уроці.
Змістом літературознавчої пропедевтики є коло літературознавчих понять, визначених державним освітнім стандартом, які необхідні для повноцінного сприймання літературного твору, а також і для підвищення ефективності уроку читання.
Волошина Г.П. Особливості уроків читання та літературознавча пропедевтика у початковій школі : посібн. для студ. та учит. почат. кл. Умань, 2011. 126 с.
Літературознавча пропедевтика
Знання теми, сюжету є надзвичайно важливими для розуміння твору, тому пропонується засвоєння учнями понять: тема, головна думка, сюжет, дійова особа. Для кращого засвоєння цих понять дітям рекомендуємо схему, за якою можна провести безліч варіантів літературних ігор:

У процесі подальшої роботи з художніми творами учні поступово накопичують матеріал для поглиблення знань про героїв художнього твору. Учні початкових класів називають персонажів виучуваних творів, відзначають, хто з них сподобався, хто ні і чим саме. Учням варто запропонувати алгоритм:
Герой (ім’я) → зовнішність → вчинки (поведінка) → характер → стосунки з іншими персонажами → авторське ставлення до персонажа → власні судження та оцінка або таку схему:

У початковій школі аналіз образних засобів мови проводиться лише в тому обсязі, в якому він допомагає дітям відчути цілісність художнього образу, зрозуміти зміст художнього твору.
У другому класі дітям доступне опрацювання поняття “літературний пейзаж”, яке вводиться для того, щоб учні: а) зрозуміли, де відбувається подія, зображена у творі; б) уявили яскравіше переживання героїв, які можуть бути співзвучними пейзажу або, навпаки, контрастно протилежними .
Використовуючи узагальнену схему “Способи викладу художнього твору”, учні легко засвоюють, яким чином письменник може створити звукові та живописні картини навколишньої дійсності, образно втілені ним у творі:

Завданням учителя початкових класів є вироблення в дітей умінь прочитувати специфічну мову мистецтва, що дозволяє бачити здійснювану художником підміну реальної дійсності естетичною насолодою. засвоєння понять та уявлень про автора, художній образ, ідею твору. Ці знання є необхідними для осмислення ідейного задуму твору, визначення власної позиції школяра до зображуваного. Пропедевтична робота літературознавчого спрямування свідчить, що ефективність сприймання твору значно зростає, коли літературні знання подаються у процесі засвоєння ідейно-тематичного змісту художніх творів, під час їх аналізу.
Достатній рівень літературної освіченості молодших школярів засвідчує: високу техніку читання, сформованість читацького кругозору, літературознавчих уявлень та умінь, які дають можливість переходити до систематичного вивчення літератури, до самостійного читання дитячих книг.
Коваль Г.П., Деркач Н.І., Захарчук З.О., Іванова Л.І. Методика викладання української мови. Рівне : РДГУ, 2002. 113 с.
Додатковий ресурс:
Волошина Г.П. Особливості уроків читання та літературознавча пропедевтика у початковій школі : посібник для студ. та учит. почат. кл. Умань, 2011. 126 с. URL: https://dspace.udpu.edu.ua/bitstream/6789/325/1/Osoblyvosti_urokiv_chytannia.pdf