Метод читання, перечитування

Поетапне опрацювання змісту твору вимагає застосування прийомів багаторазового перечитування. Тобто, залежно від завдань, навчальних ситуацій, які розв’язуються на уроці чи в позаурочний час ‒ перечитування цілісного змісту чи окремих його фрагментів з метою пошуку відповідей на поставлені запитання з опорою на текстовий матеріал, їх обґрунтування з посиланням на зміст. 
За такого підходу змінюється мотивація читацької діяльності учнів: вони читають не лише з метою відпрацювання технічної сторони навички читання, а для того, щоб краще зрозуміти твір. У них розвивається такий продуктивний спосіб читання, як моніторинг власної читацької діяльності. Перечитування тексту вголос важливе і в іншому, ціннісному аспекті: для духовного збагачення дитини. Відсутність звички звертатися до тексту щоразу, коли потрібно уточнити якусь інформацію, призводить до кількох типових проблем недосвідчених читачів. Насамперед такі читачі погано розрізняють інформацію, повідомлену в тексті, та інформацію, якою вони володіють, ґрунтуючись на власному досвіді. Крім того, учні обмежуються приблизним, неточним розумінням змісту. 
Отже, установка на перечитування є важливим методичним прийомом, який впливає на поглиблене розуміння учнем змісту твору, сприяє відпрацюванню різних видів читання: вголос і мовчки, зосередженому і вдумливому читанню твору, моніторингу власного розуміння під час читання. Прийоми перечитування, в свою чергу, зумовлюють вибір та застосування школярами відповідного виду читання: аналітичного, вибіркового, переглядового.